До таких особистостей, безперечно, належить Євген Якович Сагайдачний, котрий присвятив творчій і педагогічній діяльності більше, ніж 40 років свого життя. Непересічна постать у ділянці станкового і монументального малярства, графіки, скульптури, збирач і популяризатор народного декоративного мистецтва, він, через певні обставини, жив і працював у різних куточках України.
Євген Якович Сагайдачний - принциповий і наполегливий, він умів заохотити своїх учнів до пізнання процесів творчості та спонукати їх до виявлення власної ініціативи. Уболівав за майбутнє українського мистецтва.
Як викладач працював у Межигірському художньому керамічному технікумі, художньо-промисловому технікумі ім. Гоголя в Миргороді, в художніх закладах у Дніпропетровську, Ніжині, Луганську, в Косівському художньому училищі. Викладав скульптуру, рисунок, живопис, історію мистецтва.
Євген Якович Сагайдачний народився в Херсоні, але ще малим із родиною переїхав до Петербурга, де вступив на юридичний факультет університету. Проте невдовзі покинув навчання та влаштувався юнгою на торговий корабель. Подорожуючи, молодий Сагайдачний відвідав музеї Єгипту, Італії, Туреччини та познайомився з візантійським, ренесансним, єгипетським мистецтвом, а також із європейськими течіями кубізму та футуризму.
Повернувшись до Петербурга, Сагайдачний пішов навчатися малярству та скульптурі в приватних студіях.
У період захоплення авангардом митець пробував себе в різних напрямках авангардного малярства. Спільно з ученицею школи Бойчука паризького періоду Софією Бодуен де Куртене та художником Михайлом Ле-Дантю Сагайдачний пропагував «ідею первинності в мистецтві примітиву та народної творчості».
У 1917 році Сагайдачний переїхав до Києва та влаштувався театральним художником, вступив до Української Академії Мистецтва, де навчався в майстерні Бойчука.
Кожний період позначився на творчості Сагайдачного. Так, в доробку митця: замальовки гуцульського побуту, архітектури, портрети гуцулів, пейзажі краю, лаконічні кольорові роботи в дусі авангарду, картини в стилі бойчуківської школи, а також кубофутуристична скульптура та декоративні твори.
Митець увійшов до складу ініціативної групи АРМУ, організованої в 1925 році, членами якої також були Давид Бурлюк, Анатолій Петрицький, Михайло Бойчук, Василь Седляр, Іван Врона.
Творчі пошуки Сагайдачного проявилися і в скульптурі, яку характеризують як «кубофутуристичний бойчукізм». Але, на жаль, композиції були знищені в період боротьби з «антинародним формалізмом».
Масові репресії проти діячів української культури в 1932 року змусили Сагайдачного переїхати в Луганськ. Твори художника, представлені на виставках у Луганську та Сталіно в 1934-35 рр. попали під графу «формалізм». Але звинуватити митця та одного з засновників «російського авангарду» в «українському буржуазному націоналізмі» не вдалося – це зберегло Сагайдачному життя в трагічному 1937 році.
Сагайдачний був закоханий в гуцульське мистецтво, що спонукало його колекціонувати роботи як визнаних майстрів, класиків, так і своїх талановитих сучасників.
Також на Косівщині у 1950-х подружжя етнографів Євгена та Зої Сагайдачних досліджувало народний одяг, зокрема кептарі, які особливо пишно прикрашали на цій території. Захищаючи від холоду і залишаючи при цьому руки вільними, кептар був незамінною і літом, і взимку одежею українських горян.
Дружина Зоя, у дівоцтві Кондратенко, народилася 1898 року у Чернігові. Познайомилися 1925 року у Києві: Зоя Кондратенко була слухачкою вечірніх підготовчих курсів при Київському художньому інституті, де викладав професор Євген Сагайдачний. Зоя полонила серце Євгена і стала його музою та дружиною. Ще зі студентських років дівчина захоплювалася фотографією.
Року 1947 подружжя перебралося до Чернівців, де Євгену запропонували викладати у Художньо-ремісничому училищі і водночас бути завучем; Зоя влаштувалася науковим працівником у Чернівецькому краєзнавчому музеї. Але різні обставини змусили їх незабаром покинути Чернівці. Наприкінці літа 1947-го Сагайдачні прибули до Косова, де Євген отримав посаду вчителя спеціальних предметів у Художньо-промисловому училищі. Подружжя стало вивчати побут гуцулів, збирати предмети одягу, твори декоративно-прикладного мистецтва, музичні інструменти.
На основі їхньої колекції у 1970 році створили музей – філію коломийського Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського.
Одним з улюблених місць Сагайдачних був косівський базар. У фотооб’єктив Зої потрапили не лише мешканці Гуцульщини у традиційному вбранні, а й її чоловік у момент, коли він робив нотатки. Такі фотографії рідкісні, бо, як правило, дослідник-етнограф залишається по іншу сторону камери.
Зоя Сагайдачна фіксувала кептарі не лише за допомогою фотографії, але й малюнку. Малюнки нині зберігають у музеї Коломиї та у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві. На деяких із них можна побачити не лише зображення кептарів, а й детальний опис з поясненнями технологічних особливостей, а також назвами елементів декору: “раки”, “хлопці”, “кучері”.
У середині 1950-х рр. Євген Сагайдачний разом із художниками-бойчукістами – Сергієм Колосом й Охрімом Кравченком – започаткували виїзди на пленери мальовничих краєвидів Яворова, Ясенова, Річки, Брусного, Пістиня.
Одного серпневого ранку 1961 року Сагайдачний пішов із улюбленим етюдником у гори. Та серце художника не витримало спекотної погоди й далекої дороги. У 1969 році в Львові була організована посмертна виставка творів Євгена Сагайдачного.
Дружина Зоя померла того ж дня на вісім років пізніше. Обоє поховані на цвинтарі у Москалівці (тепер район Косова).
Твори Євгена Сагайдачного зберігаються в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського, Національному музеї ім. Андрія Шептицького в Львові. У збірці NAMU розміщено п'ять малярських та одна графічна роботи Сагайдачного, що належать до бойчукістського періоду творчості митця.
Деталі за посиланнями:
https://dnabb.kyiv.ua/sahaydachnyy-yevhen-yakovych/
Клоченок Олена. Сагайдачний Євген Якович
https://boychukists.com/artist/sagajdachnyj-yevgen/
Сагайдачний Євген Якович / Онлайн-музей бойчукізму
https://localhistory.org.ua/rubrics/strii/gutsulski-keptari-na-fotografiiakh-i-maliunkakh-zoyi-sagaidachnoyi/
Косміна Оксана. Гуцульські кептарі на фотографіях і малюнках Зої Сагайдачної
https://huculia.info/kosiv-folk-art-life-museum-guide/
Джуранюк Юрій. Путівник по Косівському музеї народного мистецтва та побуту
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4757
Федорів Роман. Ноти для тисячолітньої скрипки
https://lib.if.ua/publish2006/saga.html
Бойко А. Збирач скарбів народних (до 120-річчя від дня народження Євгена Сагайдачного)
Немає коментарів:
Дописати коментар