Кіносеанс "Нове українське кіно. Воєнна екшн-драма Ахтема Сеітаблаєва «Мирний – 21». Так починалася війна."

Напередодні річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну, пропонуємо знайомство з українською військовою екшн-драмою "Мирний-21", яка розповідає про події далекого 2014, коли Росія розпочала своє повзуче вторгнення, маскуючи його під дії сепаратистів. Це другий фільм режисера Ахтема Сеітаблаєва, який оповідає героїчні історії українських воїнів. Стрічка була знята до великої війни і прем’єра її мала відбутися ще у кінці лютого – на початку березня 2022 року. Але тоді цьому завадила російська агресія. В український прокат "Мирний-21" вийшов рік тому - 22 лютого 2023 року. Get YouTube Transcripts Стрічку фільмували у Києві та у військовій частині Василькова Київської області (Об'єднаний навчальний центр Повітряних Сил). Факти про кіно. 1. Фільм засновано на реальних подіях, які у вирі самого початку російської агресії залишилися майже невідомими. 2014 року сепаратисти та російські спецслужби безрезультатно намагалися змусити бійців Луганського прикордонного пункту зрадити свою країну. Ті ж чинили відчайдушний опір та не піддалися ані спокусам, ані погрозам, ані прямій атаці. Прототипами героїв фільму стали: командир Луганського прикордонного загону у 2014 році полковник Дейнеко Сергій Васильович — у стрічці він Олександр Авдєєв, його роль виконав Андрій Самінін; перший заступник, начальник штабу Луганського прикордонного загону, полковник Гавель Олексій Вікторович у кіно став полковником Тихоміровим (актор — Андрій Мостренко); заступник начальника штабу Луганського прикордонного загону підполковник Дупляк Сергій Володимирович, у фільмі - Збруч (актор — Роман Ясіновський). Реальний прототип героя актора Олексія Тритенко — під грифом «секретно», а для ролі сепаратиста Молотова (актор — Ігор Димов) прототипом став луганський сепаратист Валерій Болотов. 2. Ґрунтовний підхід. Створюючи фільм за реальною історією, автори мусили не лише зберегти хід подій у сюжеті, але й відтворити їх у схожому візуальному середовищі. Так, під час пошуків локацій для фільмування члени знімальної групи були на полігоні на навчаннях та навіть їздили на справжньому танку. 3. Максимальна реалістичність. Перед художником-постановником Шевкетом Сейдаметовим (Хайтарма, Кіборги, Чужа молитва) була складна задача: відтворити на екрані реалістичність бойових дій, проте максимально безпечно для знімальної групи. Складно-постановочні сцени з каскадерськими трюками й спеціальними ефектами потребували не одного дня додаткової підготовки, тому що багато епізодів знімались з одного дублю. За трюки відповідав відомий український каскадер Павло Авілов ("Сторожова Застава", "Захар Беркут", "Карпатський рейнджер", "Козаки. Абсолютно брехлива історія") та його команда. Свою останню роль у стрічці виконав актор Паша Лі, який загинув 6 березня 2022 року в Ірпені. https://www.youtube.com/watch?v=QzpjZEDDmuM "Бумбокс" та Сергій Жадан презентували кліп на саундтрек військової екшн-драми «Мирний-21» Сьогодні, 22 лютого, о 22:15 на "1+1 Україна" відбудеться телевізійна прем'єра воєнної драми режисера та ведучого нового проєкту "Хоробрі серця" Ахтема Сеітаблаєва "Мирний-21".

 

Левко Миколайович Ревуцький (1889-1877). Штрих до портрету

Левко Ревуцький жив у найбуремніші часи в історії України. Коли події революції 1917 року докотилися до Києва, він був молодим, навчався ремесла творити музику в основоположника української професійної музики Миколи Лисенка. Потім воював на Ризькому фронті (звісно, не на боці червоної армії), за що його ледь не розстріляли у 1919 році. Старшому на вісім років братові Дмитру довелося підняти усі свої зв’язки у столиці, щоб визволити Левка із буцегарні. Після цього партійні керманичі чекали від Левка Миколайовича, так би мовити, литаврових творів, натякали на це. Тому композитор, як здогадувалися його близькі люди, раптом замовк, полишив писати музику і цілковито присвятив себе педагогічній діяльності. Можна упевнено стверджувати, що система згубила його Талант... Недарма кажуть: «Левко Ревуцький: геній, який знищив свій талант, щоб не танцювати під кремлівську дудку». Серед цікавих фактів про Левка Ревуцького - згадка про те, що за абсолютний слух його прозивали Камертоном. Крім того, упродовж 1944-1948 рр. він очолював Спілку композиторів України, неодноразово обирався депутатом Верховної Ради України (1947-1959 рр.), був знайомий і товаришував з Максимом Рильським, академіком Миколою Стражеском, Григорієм Верьовкою, Іваном Козловським... Ревуцький не любив полювання й до всього на світі ставився як до живого. Йому, голові Спілки композиторів Української РСР і народному депутатові, виділили машину. Та додому, на Банкову, він ходив пішки, всерйоз пояснюючи, що машині туди важко підійматися. На Печерську оселився не одразу. 1924 року, коли переїхав з Іржавця до Києва з дружиною та малим сином, привіз із собою дві кози й жив на Лук’янівці, тоді майже селі. Маестро мав багато учнів, серед яких чимало талановитих українських композиторів. Серед них: Георгій та Платон Майбороди, Аркадій Філіпенко, Вадим Гомоляка, Микола Дремлюга, Сергій Жданов, Анатолій Коломієць, Віталій Кирейко та багато інших, і не лише українців. Народний артист України, композитор Віталій Кирейко згадує: "Він якось непомітно цікавився тим, що ми читаємо, як ставимося до тих чи тих напрямків у живописі, скульптурі, архітектурі. Левко Миколайович виховував у нас прагнення до високої художньої майстерності, досконалості і витонченості музичної мови. Найбільше він наголошував на витонченості. Пригадую, як він брав додому мої недозрілі музичні проби і десь за тиждень приносив їх переписані власною рукою. Вони були настільки досконало оброблені, що я вражався. Очевидно, це і стало для мене вищою школою. Ми, учні Левка Миколайовича, вважаємо його за свого духовного батька. Його виняткова доброзичливість, чуйність, увага до них виявлялася навіть у дрібних життєвих деталях. Скажімо, у важкі післявоєнні часи він і фінансово допомагав своїм учням, тобто просто давав гроші без повернення". Композитор Яків Липинський - останній учень Левка Ревуцького - розповідав: "Приходимо ми на лекцію, і кажемо: - "Левку Миколайовичу, ось тут ми не знаємо, як вийти зі становища, не знаємо, як тут повернути думку". Левко Миколайович покрутить вуса, вміхнеться, погляне на свого учня, а потім починає пояснювати. А ви знаєте, що ви потрапили в ту ситуацію, в якій опинився, скажімо, Берліоз у такім-то творі. Так він у подібному випадку зробив. Ось дивіться: у нього було так, а він повернув так. І ось, дивіться, як чудово… А в мене в подібній ситуації такий варіант виходу. Я вам нічого більше не скажу, не дам конкретного рецепту, подумайте, поміркуйте. Левко Миколайович так невимушено підводив нас до основних моментів у творчій лабораторії, до вічних естетичних та етичних категорій, що ми якось непомітно перетворювалися на його однодумців, це входило в душу і ставало твоїм". Левко Ревуцький подбав про те, щоб наша, українська музика, не втрачаючи себе, увійшла як рівна у світову культуру. Щоб підняти її на такий рівень, потрібно було (майже буквально) відірватись від землі, як зазначають музикознавці. Це й зробив Ревуцький. Він створював твори на основі народних мелодій. І це вже був не звичний етнографізм, а те, що в світі звуть екзотикою. Ніби й та сама Україна, але - побачена з неба. Левко Миколайович Ревуцький – музична перлина Чернігівщини. (Прилуцький краєзнавчий музей імені Василя Івановича Маслова) http://surl.li/qrytq Лев Ревуцький | Невідомий Чернігів  https://www.youtube.com/watch?v=9aNW_uLujoU

 Коли країна перебуває у стані війни, пошук розради в літературі може стати вкрай необхідною втечею від хаосу реальності. 

Незалежно від того, чи є ви любителем арт-детективів, чи поціновувачем будь-якого виду мистецтва, чи просто шукаєте натхнення, відділ мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей пропонує нові книги, які можуть перенести вас в інший світ, зцілити, надихнути й заспокоїти! 

Отож, читайте про мистецтво, насолоджуйтесь мистецтвом та діліться незабутніми враженнями про мистецтво!

https://www.youtube.com/watch?v=V9Gkjl9jIuo

Крізь вогонь війни. Як росіяни привласнювали собі українських художників — трансформація та майбутнє нашого мистецтва

Російсько-українська війна не залишила осторонь жодну галузь: політичну, економічну, інформаційну тощо. І сьогодні ми хочемо висвітлити одну з важливих нині тем для українців: мистецтво під час війни. У цьому розборі ти дізнаєшся про таке:

• дерусифікація мистецтва: як культурний світ реагує на війну в Україні;
• що відбувається з мистецтвом в Україні під час війни;
• яким буде українське мистецтво після війни.

Дерусифікація мистецтва: як культурний світ реагує на війну в Україні

Стеделек-музей

Навесні 2023 року суспільний резонанс викликала новина про те, що Казимира Малевича тепер позначатимуть як українського художника у Стеделек-музеї, що знаходиться в Амстердамі. Цей музей налічує найбільшу кількість робіт Малевича за межами РФ.

Що відбувається з мистецтвом в Україні під час війни

Росіяни століттями знищували та привласнювали собі українську культуру. Вони робили усе, аби у світі не залишилось нічого українського: українською мовою забороняли друкувати книги та викладати; книги, надруковані українською, спалювали; забороняли перекладати книги українською та ще чимало всього.

Але українці гідно встояли тоді й продовжують це робити донині. А тому пропонуємо тобі познайомитися з сучасними митцями, що навіть попри війну просувають культуру нашої країни. Детальніше про них розповіли журналісти видання Zaxid.net.

Нині неможливо малювати щось інше

Художник Дмитро Вовк родом з Маріуполя. Там він протягом восьми років розписував муралами школи, садочки, лікарні, кав’ярні. Але після 24 лютого чоловік вимушений був покинути рідне місто і переїхати до Львова, де він намалював 30-метровий мурал, що знаходиться біля центру підтримки переселенців Я — Маріуполь.

Ф

ото: Суспільне Львів

Таким чином Дмитро хотів привернути увагу до переселенців та полонених, а також до історії оборони Маріуполя та Азовсталі. Художник розповідає, що нині неможливо малювати щось інше, і хочеш ти того чи ні, ти малюєш те, що відчуваєш.

Дизайн — це інструмент збереження нашої культури

Ще однією течією, яка з початком війни почала розвиватися з новою силою — ілюстрація і графічний дизайн. Як розповідає проректор Львівської академії мистецтв та графічний дизайнер Петро Нагірний, дизайн — це інструмент збереження нашої культури, проте не спадщини, а сьогодення.  

Петро Нагірний каже, що культура візуальної комунікації, протесту, самоствердження, та інформаційного поля є важливим аспектом сучасного життя. Ця культура виявляється у різноманітних формах, від дизайну пакування до плакатів, мемів, ілюстрацій, вуличного мистецтва та графіті.

Всі ці прояви сучасної активної культури відіграють значну роль. Вони відображають основу, на якій формується наша сучасна ідентичність,  наголошує Нагірний.

Іконопис — ще один відважний крок у мистецтві під час війни

Війна впливає навіть на найтрадиційніші форми живопису, такі як іконопис, де образи українок перетворюються на релігійні сюжети з воєнними атрибутами, що додатково зображуються біля святих персонажів.

Цей новаторський підхід до класичного жанру викликає дискусії щодо доречності військових елементів у священному контексті. Однак професор Львівської академії мистецтв Роман Яців вважає, що такі відважні кроки у мистецтві є виправданими.

Яців стверджує, що настав час знаходити свої способи відображення цієї драматичної теми, і навіть у випадках, коли це може здаватися нетактовно — це є виправданим у контексті мистецьких практик.

Та додає, що можна говорити про міру дієвості певної концепції (не завжди доречно, іноді надто нарочито). Але поняття канону вже давно має різні виміри для трактування.

Змінюються й народні традиції та фольклор

Трансформації зачіпають навіть народні традиції, які передаються впродовж століть через фольклор. У різдвяних шопках та вертепах з’являються нові персонажі — військові, волонтери, мешканці окупованих територій, які доповнюють традиційні біблійні сюжети. Змінюються колядки й пишуться нові сценарії для вертепів.

Наприклад, аматорський арт-вертеп АвантюрА вже четвертий рік адаптує різдвяні сюжети, роблячи зміни в сценарії, що відповідають духу часу та актуальним подіям. В цьому році вони залучили до виступів військових, які перебувають у відпустці або реабілітації. Вертеп також гастролює до військових частин ЗСУ та шпиталів.

Яким буде українське мистецтво після війни

Дерусифікація та радикалізація стануть ключовими мотивами подальшого розвитку української культури. Це тенденція, яка набула початку під час подій 2013-2014 років. Війна відірвала Україну від Росії та виступила каталізатором відходу від російської культурної спадщини, що була в нашому просторі протягом багатьох років.

Упродовж трьох десятиліть незалежності України спостерігалося зіткнення двох культур. Однак зі здобуттям перемоги процес дерусифікації буде відбуватися природно.

Фахівець з історії В’ячеслав Чорний розповів у коментарі виданню Elle, що дерусифікація — це не просто процес відмови від російської культури. Це завершення етапу постколоніального синдрому і перетворення народу на націю.

Культура у поствоєнний період представлятиме яскраве різноманіття жанрів та напрямів, і вже зараз є всі передумови для цього.

Повністю відмовитися від впливу російської культури ми не зможемо, але цього і не варто намагатися зробити. Натомість важливо зменшити її негативний вплив, який сприяв формуванню комплексу меншовартості, виховував нас як малоросів і використовував наш спільний історичний досвід для подальшого здійснення імперської політики.

Діана Просяник, редакторка сайту

https://vikna.tv/styl-zhyttya/podorozhi/mystecztvo-pid-chas-vijny-yak-kulturnyj-svit-reaguye-na-vijnu-v-ukrayini

Про знищений музей Марії Примаченко в Іванкові

 

25 лютого 2022 рок, на другий день повномасштабного вторгнення російська ракета знищила Іванківський історико-краєзнавчий музей, де, зокрема, зберігалися шедеври Марії Примаченко. Чому музейні експонати не були евакуйовані, як жителі Іванкова чинили опір окупантам і врешті зберегли свою культурну спадщину, — про все це дізнаєтеся у першому випуску спецсезону програми "Ідемо в музей. Неокуповані. Іванків". Get YouTube Transcripts Музей в Іванкові став першою жертвою війни і тому такою приголомшливою. Попри трагедію, в цій історії був символ надії: одні з найцінніших експонатів — 14 картин Марії Примаченко — іванківці врятували. Коли у вересні 2022 року в "Українському Домі" в Києві відкрили триденну виставку врятованих творів Примаченко, на сходах стояли довжелезні черги шанувальників художниці. Завдяки Маріїному мистецтву краєзнавчий музей Іванківської громади прославився на весь світ. Кураторка головної виставки 59-ї Венеційської бієнале Чечилія Алемані вперше побачила роботи Примаченко в повідомленнях іноземних медіа та долучила її картину до кураторської виставки бієнале "Молоко снів". Навесні на аукціоні у Венеції на підтримку України роботу Марії продали за 110 000 євро, а Сергій Притула в Україні на аукціоні на користь ЗСУ продав ще одну картину за 500 000 доларів. Куплені за ці кошти 125 бусів із зображенням картини "Квітки виросли коло четвертого блока" тепер їздять на фронті. Як вдалося врятувати шедеври Марії Примаченко з музею в Іванкові  https://vogue.ua/article/culture/art/yak-vdalosya-vryatuvati-shedevri-mariji-primachenko-z-muzeyu-v-ivankovi-52033.html З’явився 3D-тур зруйнованим музеєм Марії Примаченко в Іванкові. Про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики, яке підготувало 3D-тур музеєм. Тут можна подивитися на понівечену будівлю з усіх боків: роздивитися вікна, через які рятували вцілілі експонати, побачити загальну панораму музею, а також руйнування навколо іванківського музею. Посилання на 3D-тур музеєм - https://vt-ivankiv.vercel.app/