«У скульптурах увічнив своє ім’я» (до 110-річчя від дня народження Леоніда Григоровича Молодожанина (псевдо – Лео Мол)

«У скульптурах увічнив своє ім’я» (до 110-річчя від дня народження Леоніда Григоровича Молодожанина (псевдо – Лео Мол) (1915-2009), канадського скульптора та художника українського походження) – проєкт «Народжені Україною…»

Роботи блискучого українського скульптора Леоніда Молодожанина можна зустріти на майданах багатьох міст по всьому світу. Їх можна побачити у Вашингтоні й Лондоні, в Оттаві й Римі, Буенос-Айресі й Івано-Франківську. А в канадському Вінніпезі, де пройшло майже все його творче життя, відкрили Парк скульптур Лео Мола, де виставлено більш як триста експонатів. Та найбільше він мріяв про визнання в Україні.

 

Народився Леонід Молодожанин, більш відомий у світі як скульптор та живописець Лео Мол, у містечку Полонне 15 січня 1915 року у родині гончарів Григорія та Ольги. Батько прагнув, аби син продовжив сімейну гончарну традицію і він цьому не дуже пручався. Сім'я Молодожаниних була небагата, і тому, коли малому виповнився рік, подалися на заробітки до Сибіру. Згодом перебралися на Кавказ, до Нальчика.

Коли Леоніду виповнилось 15 років, він вирушив на навчання до Відня, де навчався живопису, знайомився з основними мистецькими тенденціями доби.

У 1936 році юнак обрав професію скульптора та вступив до Ленінградської академії мистецтв. Першим його творчим наставником був відомий скульптор Матвій Манізер, який творив у стилі соцреалізму – єдино можливому в межах совєтської імперії. Сам Молодожанин, хоч і захоплювався античною греко-римською скульптурою, проте вважав, що скульптура має реалістично зображати дійсність.

Диплом академії отримав 1941 року — саме коли почалася війна.

Опинившись на окупованій території, Леонід як остарбайтер потрапив до Австрії, а згодом у Німеччину. Там молодий хлопець працював за фахом та, виявивши високий рівень майстерності, отримав ліцензію на право працювати самостійно та студіювати у Берлінській академії мистецтв.

Проживаючи в місті Ейндговені – таборі для так званих переміщених осіб, Леонід не полишав бажання творити. І тут, щоб вижити, він знайшов собі роботу на невеличкій фарфорово-фаянсовій фабриці за 50 кілометрів від міста і тричі на тиждень їздив туди велосипедом.

Потім організував свою власну невеличку керамічно-малярську майстерню, де виготовляв чайні та кавові сервізи, що мали постійний збут. Саме тут йому знадобились набуті в дитинстві знання гончарної справи.

Згодом Молодожанина, як і більшість його земляків у повоєнній Західній Європі, підхопила потужна хвиля еміграції за океан.

Зрештою доля закинула у канадський Вінніпег - і на все довге й багате звершеннями творче життя.

Не знаючи англійської мови, з 70 доларами в кишені, він з дружиною Маргарет приїхав до Вінніпега 31 грудня 1948 року. Із розмови з прискіпливими чиновниками знав, що Канаді потрібні фермери й робітники, а не митці.

Проте Леонідові поталанило: він швидко знаходить роботу – створення фресок у церквах. Так його фрески з'явилися у римо-католицькій церкві Святого Едварда.

Успішно виконавши попереднє замовлення, він отримав нове, більш масштабне – створити 16 вітражів для собору святих Володимира та Ольги. Цікаво, що Лео Мол обирає не біблійні сюжети, а такі, що висвітлюють історію України та її церковного життя, зокрема поширення християнства. Майстрові потрібно було обрати сюжети з історії України та представити їх в тисячах дрібних частинках вітражного скла, і він з цим чудово впорався.

 

Загалом митець створив 80 вітражів та близько 100 скульптурних портретів для храмів різних конфесій. Згодом Лео Мол повертається до скульптури, хоч водночас і пише полотна, більшість з яких “осіли” тепер у приватних колекціях.

Слава прийшла до Лео Мола після перемоги у всесвітньому конкурсі на розробку пам'ятника Тарасові Шевченкові у Вашингтоні. Офіційно його відкрив 27 червня 1964 року президент США Д.Ейзенхауер перед стотисячним зібранням українців з різних країн. Скульптура таким чином перетворилася на символ єдності української діаспори в США. Нині бронзова фігура стоїть на площі Дюпон-Серкл в центрі міста неподалік від Білого Дому.

Т.Шевченко Лео Мола – це не Пророк у шапці й кожусі, а молода людина – творець нової української естетики та модерної української ідеї.

Поряд із Шевченком Лео Мол створив барельєф Прометея, що віддавна вважають символом сили, знання та розуму, які здатні перемогти невігластво. Сам митець пояснював, що Прометей у путах – це образ України, поневоленої росією.

Після реалізації успішного проєкту у Вашингтоні, скульптор вдруге переміг у конкурсі й встановив статуї Т.Шевченка в Буенос-Айресі, Прудентополісі, Ялті, Оттаві та Івано-Франківську.

Поступово приходило визнання. Якраз вашингтонський пам'ятник став у цьому сенсі значущою віхою. Далі була робота над статуями британської королеви Єлизавети ІІ і Володимира Великого, бюстами прем՛єр-міністра Канади Джона Дифенбейкера, президента США Двайта Ейзенгауера, папи Павла VІ, Івана ХХІІІ та Івана-Павла ІІ, кардинала Йосипа Сліпого.

А що бездоганно володів технікою рисунка і вмів схопити найхарактерніші риси, то не вимагав від своїх моделей тривалого позування. Майстрові вистачало враження одноразово зафіксованого на папері.

Леонід Молодожанин належав до людей, що у всьому прагнуть досконалості. Ніколи не обмежувався тільки виконанням фігури в глині чи гіпсі. Вивчивши в Італії та Німеччині методи роботи з бронзою, заснував потому власне невелике ливарне виробництво. Тож сам контролював усі етапи створення мистецького твору.

Його прізвище в англомовному світі звучало мало не як успадкований у поколіннях аристократичний титул. Тож підписував свої роботи скороченим варіантом - так постав знаменитий скульптор Лео Мол.

У 1992 р. у Вінніпезі в парку “Ассінібойн” відкрито “Сад скульптур Лео Мола”, де в спеціальному павільйоні та просто неба розміщено біля 300 його скульптур, серед яких пам'ятник Т.Шевченку з Прометеєм, пам'ятник Кобзаря з композицією “Гайдамаки”, бронзова скульптура Мойсея, Анна Ярославна і багато інших. При вході зустрічає гуцул-трембітар. Прегарні скульптури в жанрі ню, зокрема витончена "Жінка біля фонтана". Знамениті "Лісоруби" - символ канадської історії й ідентичності.

Того ж року на Світовому конгресі українців у Києві Леонід Кравчук нагородив Лео Мола почесною відзнакою Президента України. Згодом, у 2001 році митець був відзначений державною нагородою України – орденом “За заслуги” ІІ ступеня. Є частина доробку славетного скульптора і в Києві – у Національному музеї імені Тараса Шевченка. У 1997 та 2007 роках він особисто передав Музеєві деякі роботи, зокрема і модель американського пам'ятника Т.Шевченкові.

Попри те, що у світі Лео Мол більш відомий як скульптор, він активно захоплювався живописом. Декілька його полотен тепер знаходиться в Ассінібойнському парку, ще частина – у канадських галереях, приватних колекціях у Канаді, США, Італії, Німеччині, Нідерландах, Великій Британії. Надаючи перевагу пейзажу, Леонід Молодожанин їздив на пленер, малював олійними фарбами та пастеллю. Майже щодня Лео Мол знаходив час, аби займатися живописом.

Цікаво, що всюди і завжди Лео Мол з гордістю згадував свою батьківщину – Полонне. Проте, при всій своїй любові до рідного краю, навряд чи би доля цього талановитого митця склалася більш щасливо, якби він після війни повернувся до України.

Так, до речі, зробив його батько – Григорій Молодожанин, і загинув у в’язниці від рук енкаведистів у 1946 році. Невдовзі помер і брат Віктор, котрий також був в'язнем одного з численних сталінських таборів. Скільки листів і запитів щодо долі своїх рідних відправляв Лео Мол в срср, і лише в 1989 році знайшов сестру Ніну – єдину, яка залишилася живою.

Відійшов у вічність легендарний український скульптор Лео Мол 4 липня 2009 року на 95-му році життя.

Леонід Молодожанин зробив величезний внесок для популяризації української культури на міжнародній арені, гідно представляв світові красу української культури та вказував на роль України у світовій цивілізації.

Ще за життя – академік канадської Королівської академії мистецтв, почесний доктор трьох університетів, удостоєний найвищої державної нагороди «ордена Канади». Визнаний в світі скульптор так мало жив в Україні, але так багато для неї зробив: українські мотиви, культура, традиції в його роботах навіки оселилися у різних куточках світу.

Сюжет - Лео Мол(Леонід Молодожанин)

https://www.youtube.com/watch?v=a-MhN1sytR0

Лео Мол у Cвітлі й Тінях

https://www.youtube.com/watch?v=eR1OwhOwVbA

 

Різдвяні посиденьки «Смаколики Чернігівщини»

 


Напередодні свята Різдва до відділу мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей на різдвяні посиденьки «Смаколики Чернігівщини» завітали семикласники 22 ліцею, а також офіцери цивільно-військового співробітництва Оперативного командування «Північ».

Наші юні і дорослі гості дізналися, якою різноманітною є кухня України і, зокрема, нашого рідного краю, якими цікавими є автентичні рецепти приготування страв. Традиційні страви Чернігівщини передають із покоління в покоління, але деякі з рецептів вже почали забуватися, натомість мета нашої зустрічі - саме збереження елементів нематеріальної культурної спадщини та популяризація страв української кухні. Щоб ці страви були збережені для нащадків, вони щорічно поповнюють список нематеріальної культурної спадщини Чернігівщини. Станом на 2024 рік до списку нематеріальної спадщини області входять 25 елементів, 14 із них – це страви.

До прикладу, не так давно цей список поповнили кілька видів борщу, що готуються в селах області по-різному. Один із них – святковий борщ «Квасок». Він побутує в селі Карильське, що неподалік Коропа.

Своєрідною серед переліку нематеріальної спадщини є кваша – страва, яку готують на основі солодкого буряка.

Цікавими в приготуванні є пряники, які випікають у селищі Березна – «Кавалер», «Баришня», «З кмином». Цікаво, що їх готують із використанням смальцю. В цьому ж селищі господині залюбки пригощають і березинськими балабонами, які цьогоріч поповнили список нематеріальної спадщини.

Посиденьки завершилися смачним частуванням традиційними для Чернігівщини пирогами з калиною під стародавню дохристиянську коляду «Ой, як же було ізпрежди віка» (одна з найяскравіших українських обрядових пісень).

Як бачимо, є чимало чого відкривати і смакувати в нашій країні та на Чернігівщині зокрема!


Майстерклас «Карнавальна маска за 5 хвилин!»

Майстерклас з виготовлення карнавальних масок із паперу та картону від Чернігівської обласної бібліотеки для дітей стане у пригоді всім, хто хоче підготуватися до новорічного карнавалу.
Для початку знадобиться:
- кольоровий папір
- клей
- ножиці
- фломастери
- соломинка для коктейлів
- скотч
І, звичайно, гарний і творчий настрій!

«Модна розмова: Історія взуття». Від постолів до модних снікерсів.

Історія взуття дуже цікава, сповнена загадок і несподіванок. Якихось 200 років тому пара чобіт була справжньою розкішшю. Адже взуття з’явилося набагато пізніше від одягу, і спочатку його мали змогу носити лиш заможні верстви населення…

Відділ мистецтв пропонує поринути у цю цікаву та несподівану історію одного із найважливіших предметів гардеробу.

Майстерклас «Миколайчики у подарунок» (паперопластика, аплікація)


6 грудня – день, який зазвичай із нетерпінням чекають діти. Саме цього дня вранці вони очікують побачити під подушкою подарунки від Святого Миколая.

Відділ мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей пропонує вам, наші юні читачі, майстерклас, як зробити симпатичного Миколайчика з паперу. Його можна поставити під різдвяну ялинку або подарувати рідним.


Вам знадобиться:
- кольоровий папір
- ножиці
- клей

Мистецько-пізнавальна година «Анатолій Кос-Анатольській. Людина і Митець». (До 115-річчя від дня народження видатного композитора та педагога, народного артиста України, лауреата Шевченківської премії).

На початку ХХ ст. на Галичині, зокрема у Коломиї, були яскраво виражені проукраїнські настрої інтелігенції, які переконливо ширилися крізь призму освітнього, культурно-мистецького та суспільно-політичного життя. Яскраве свідчення цьому – наявність низки україномовних газет, журналів, книго друків, активна освітня діяльність третьої за значущістю української гімназії, у стінах якої навчався та виховувався цілий ряд найяскравіших представників галицької інтелігенції.

1 грудня 1909 року в славному місті Галичини – Коломиї, в сім’ї прогресивних українських інтелігентів-лікарів Йосипа та Лідії Косів народився майбутній композитор. Зростати Анатолю (справжнє ім’я дане батьками при хрещенні) пощастило у дружньому товаристві своїх братів Михайла й Романа та сестер Лідії й Марії.

На початку ХХ ст. достатньо заможні статки батьків забезпечили малому Анатолієві не тільки безтурботне дитинство, але й духовну наповненість незабутніх дитячих років.

Батьківський будинок постійно повнився не лише відвідувачами, що шукали у Косові порятунку від хвороб, а й тими, хто йшов у гостину до щедрого на добро й турботу подружжя, щоб запричаститися душевною розмовою, впитися чаром української пісні, вслухатися в гармонію мистецької атмосфери, яка панувала в домі.

Батько Анатолія студіював медицину в Відні. Здобувши фах військового лікаря, дослужився до військового звання полковника, але мав велику прихильність до мистецтва й музики. Вів особисте листування із славетною Соломією Крушельницькою, володів грою на багатьох музичних інструментах, мав абсолютний музикальних слух.

Мама Анатолія – Лідія походила з лемківського роду Копестянських, з якого вийшло чимало яскравих особистостей.

Лідія Кос віртуозно володіла грою на фортепіано. Вона ж і стала першою вчителькою музики для сина Анатолія.

Ці перші музичні студії Анатолія під опікою мами розпочалися для шестилітнього хлопчика в австрійському містечку Аніф, що неподалік Зальцбурга.

У 1919 році Коси за службовим скеруванням батька повертаються в Україну, де зупиняються у Станіславові. Тут Анатолій вступає до відомої Станіславівської української гімназії та швидко стає активним учасником багатьох аспектів культурно-мистецького життя свого навчального закладу.

Однією з найхаризматичніших особистостей, які з часом стають легендами свого міста, для Львова в 30-80-х рр.. ХХ ст., майже 50 років, був композитор, громадський діяч, педагог Анатолій Йосипович Кос-Анатольський.

Шляхетний, завжди елегантний, джентльмен у щоденному побуті, ерудит –

випускник Консерваторії ім. Кароля Шимановського та юридичного факультету Львівського університету, знавець близько 10 європейських мов, доброзичливий, приязно усміхнений – умів створювати святкову атмосферу навколо.

У творчій спадщині композитора А. Кос-Анатольського – опера «Заграва», 3 балети («Хустка Довбуша», «Сойчине крило», «Орися»), кантати, хорові й інструментальні твори, вокальні ансамблі, 2 концерти для фортепіано з оркестром, концерт для арфи з оркестром, музика до драматичних спектаклів. У 1980 р. отримав Державну премію України імені Т. Г. Шевченка.

Оригінальних дитячих п’єс для фортепіано композитор не писав. Але усміхнені дитячі личка в хорі надихнули його на написання великої кількості дитячих хорів на слова Тараса Шевченка, Іванни Блажкевич, Дмитра Павличка, Миколи Петренка, Степана Жупанина та інших.

Дізнайтеся більше про Анатолія Кос-Анатольського:

Терещук Галина. «Якби ми мали свою державу, то інакше стояли б у світі», – композитор Кос-Анатольський

https://www.radiosvoboda.org/a/27399783.html 

Писанка Наталка. Композитор з Коломиї, який став амбасадором українського джазу в СРСР. Святкуємо уродини Анатоля Кос-Анатольського

https://life.pravda.com.ua/culture/2023/12/01/258045/

https://photo-lviv.in.ua/kompozytor-z-kolomyi-iakyy-stav-ambasadorom-ukrainskoho-dzhazu-tsikavi-fakty-pro-anatolia-kos-anatolskoho/

Кос-Анатольський Анатолій

http://www.uaestrada.org/kompozitori/kos-anatolskyj-anatolij/

Боровець Зенон. Анатолій Кос-Анатольський – піаніст, композитор, музикознавець, педагог (40 років тому)

https://ukrpohliad.org/blogs/anatolij-kos-anatolskyj-pianist-kompozytor-muzykoznavets-pedagog-40-rokiv-tomu.html

ВІДЕО

Анатолій Кос-Анатольський в спогадах дружини (відео)

https://photo-lviv.in.ua/anatolij-kos-anatolskyj-v-spohadah-druzhyny-video/#google_vignette

"Відомі львів'яни". Анатолій Кос-Анатольський

https://www.youtube.com/watch?v=p2TJ1dwnpvg

«Мистецький бібліо-календар. Листопад - 2024» від Чернігівської обласної...

Відділ мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей продовжує знайомити читачів та всіх шанувальників мистецтва із ювілейними датами в галузі світової та української культури.

До вашої уваги «Мистецький бібліо-календар. Листопад-2024»

«У скульптурах увічнив своє ім’я» (до 110-річчя від дня народження Леоніда Григоровича Молодожанина (псевдо – Лео Мол)

«У скульптурах увічнив своє ім’я» (до 110-річчя від дня народження Леоніда Григоровича Молодожанина (псевдо – Лео Мол) (1915-2009), канадськ...