Український кінематограф минулих років і сьогодення. (До Дня українського кіно)

«Треба взяти себе в руки, закувати серце в залізо, волю і нерви, бодай останні, і, забувши про все на світі, створити сценарій і фільм, достойний великої нашої ролі у велику історичну добу»
(Олександр Довженко)

Щорічно у другу суботу вересня українці вітають кінематографістів зі святом. 

День українського кіно отримав статус офіційного державного свята в 1996 році, згідно з Указом Президента, виданим «на підтримку ініціативи працівників кінематографії України».

Перший кіносеанс в Україні відбувся в 1896 році. Його ініціатором став відомий фотограф Альфред Федецький. Кадри, які побачили глядачі, були дуже простими: короткі замальовки, зняті на вулицях Харкова. 

Перший німий фільм, який зняли в Україні, мав назву «Запорізька Січ» режисера Данила Сахненка. Стрічка присвячена подіям середини ХVI ст., пов’язаними із діяльністю кошового отамана Івана Сірка. 

У 1918 році було створено першу українську державну організацію в галузі кіно - кінокомпанія «Українфільм», де знімалися фільми переважно на історичну тематику. Велика увага приділялася екранізаціям класичних творів українських письменників. 

Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми Олександра Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930), яку кінокритики вважають культовою для свого часу. Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня. Фільми майстра присвячені багатовіковій історії України.

Українські митці впродовж минулого століття створили власну яскраву кіношколу, яка гідно збагатила світове кіно. У пам’яті назавжди залишаться імена Олександра Довженка, Івана Кавалерідзе, Марка Донського, Сергія Параджанова, Юрія Іллєнко, Леоніда Бикова, Леоніда Осики, Івана Миколайчука, Гната Юра, Костянтина Степанкова, Миколи Гринько, Богдана Ступки і багатьох їх талановитих творчих послідовників.

Українське кіно, як і в усьому світі, розвивалося в таких напрямах: ігрове (художнє), неігрове (документальне, науково-популярне) та анімаційне. 

Декілька слів про анімацію: історія української анімації розпочалася у 1927 році художник-аніматор В'ячеслав Левандовський створив ляльковий мультфільм за мотивами однойменної казки Олександра Олеся.

Українські мультики дивляться у світі: стрічки режисерів Володимира Дахна та Едуарда Кирича (серіал «Як козаки...»), Давида Черкаського («Пригоди капітана Врунгеля», «Крила» та ін.), Леоніда Зарубіна («Солом’яний бичок»), Володимира Гончарова («Чумацький Шлях»), Степана Коваля («Йшов трамвай дев’ятий номер») прославили українську анімацію за межами країни.

Українська анімація - явище непересічне. Сучасні українські мультфільми - «Микита Кожум'яка» та український мультфільм "Мавка" одні із найкасовіших українських проектів.

Самобутнім і неповторним явищем українського кінематографа є поетичне кіно. Воно народилося в 60-х роках минулого століття, коли відбувалися докорінні зміни в житті суспільства. Це був період зростання нової української генерації не тільки в літературі й політиці, але й у кінематографі.

Справжніми перлинами українського поетичного кіно є фільми: 

«Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, який отримав другу премію на 7-му Міжнародному кінофестивалі в Аргентині; 

фільми Юрія Іллєнка «Криниця для спраглих», «Білий птах з чорною ознакою», (який отримав Золоту медаль Міжнародного фестивалю), «Камінний хрест» Леоніда Осики.

Фільм «Вавілон XX» (1979) - класика українського поетичного кіно, режисерський дебют актора Івана Миколайчука знятий за мотивами роману Василя Земляка "Лебедина зграя".

Великий пласт українських кінотворів складають фільми на історичну та військову тематику. Упродовж усього свого розвитку українські митці приділяли значну увагу історії України. 

Створено фільми як про минувшину нашої Батьківщини («Коліївщина», режисер Іван Кавалерідзе; «Богдан Хмельницький», режисер Ігор Савченко; «Ярослав Мудрий»,  режисер Григорій Кохан; «Молитва за гетьмана Мазепу», режисер Юрій Іллєнко; телесеріал «Роксолана», режисер Борис Небієрідзе та ін.), так і про події недавніх десятиліть («Голод-33», «Залізна сотня», режисер Олександр Янчук, «Помаранчеве небо», режисер Олександр Кирієнко). 

Кіно України сьогодні представлене практично на кожній міжнародній платформі і стало доступнішим для глядача у світі.

Найуспішнішими фільмами у вітчизняному прокаті 2015-2016 років були «Незламна» Сергія Мокрицького. Складнощі нинішнього українського соціуму лежать в основі фільму «Гніздо горлиці» Тараса Ткаченка.

Уперше в українському кінематографі «Золоту пальмову гілку» на фестивалі в Каннах в номінації «кращий короткометражний фільм» отримав Ігор Стрембіцький за стрічку «Подорожні» (2005).

«Плем'я» (2014) - режисер Мирослав Слабошпицький, найуспішніший фільм в історії українського кіно, який отримав рекордну кількість нагород на міжнародних кінофестивалях. Особливість стрічки в тому, що це перший у світі фільм знятий без єдиного слова - виключно мовою жестів без субтитрів, інтертитрів чи закадрового голосу. Головна героїня фільму - тиша.

Одним із найпомітніших, у 2014 році, став фільм «Брати. Остання сповідь» Вікторії Трофименко. 

Дуже важливими, але кардинально різноплановими були претенденти, висунуті на премію «Оскар» в 2016 році, фільми Мирослава Слабошпицького та Олеся Саніна - «Плем`я» та «Поводир». 

У 2017 році вийшов в прокат історико-драматичний фільм Ахтема Сеїтаблаєва «Чужа молитва», історичні стрічки Зази Буадзе «Червоний» та Ахтема Сеїтаблаєва «Захар Беркут», спортивно-драматичний фільм «Правила бою» Олексія Шапарєва, пригодницький фільм-фентезі «Сторожова застава» Юрія Ковальова. 

А в грудні 2017 відбулася прем’єра кінокартини «Кіборги» режисера Ахтема Сеїтаблаєва про оборону Донецького аеропорту під час війни на Донбасі.

Вони відчайдушно воюють і демонстративно не бажають залишати небезпечний район фронту. Хоч вони всі різні. Комбат Серпень (В’ячеслав Довженко) – вчитель історії, має маленьку донечку і дуже любить наспівувати мотив «Гуцулки Ксені». 

Ось молодий хлопець, який подався на війну мститись за загиблого однокласника. 

Ось Старий із Моршина (Віктор Жданов), чий син також воює.

Ось Субота (Андрій Ісаєнко), кремезний, але добродушний і веселий 30-річний чоловік, який під час обстрілу прийматиме пологи в кішки. 

Ось Мажор (Макар Тихомиров), син заможних батьків, який утік сюди, не поїхавши на міжнародний музичний конкурс… 

Ці персонажі постають перед глядачем яскравими і зрозумілими. Одні говорять українською, інші - суржиком, треті - російською.

Прем'єра кінокартини в Україні відбулась 6 грудня 2017 року — в День Збройних сил України.

Ахтем Сеїтаблаєв: "Кіборги" - це не бойовик. По жанру це військова драма, але кіно не про війну, а про мир, який народжується у війні. Тому так багато розмов між героями про те, яку країну вони захищають і в якій хочуть жити".

Трагічні події на Донбасі не могли не турбувати всю Україну. Багато людей у всьому світі заговорили про війну, про її жорстокість і марність, переглянувши кінороботи українських режисерів, присвячені цій болючій темі. 

Стрічка «Іловайськ. Батальйон Донбас» - український повнометражний художній фільм режисера Івана Тимченка про розстріл українських військ армією РФ в Іловайському котлі. Головним героєм став живий учасник тих подій, ветеран АТО Тарас Костанчук. 

Це реальна історія того, як він з важким пораненням голови та його поранений у ногу побратим «Квентін» переховувались в окупованому Іловайську й виходили до своїх. 

Крім того, в фільмі знялось 50 добровольців з батальйону «Донбас», яким вдалося вижити у пастці, влаштованій російськими військовими в начебто «зеленому коридорі».

Фільм вийшов в український широкий прокат 29 серпня 2019 року.

Фільм «Донбас» Сергія Лозниці показує іншу сторону життя в зоні АТО. 

Прем’єра картини відбулася 9 травня 2018 року на міжнародному Каннському кінофестивалі в програмі «Особливий погляд».

Це ланцюжок з 13 перетікаючих з одного в інший епізодів, що відбулися на Сході України, і розповідають про те, що твориться в умах і серцях мирних і не дуже жителів окупованих територій. 

За основу сценарію Лозниця взяв документальні матеріали з аматорських роликів на YouTube, зняті на території підконтрольної самопроголошеної республіки. Режисер описує свій фільм як військову трагікомедію, засновану на документальних матеріалах.

Кіноіндустрія останніх років не обмежувалась лише серйозними фільмами на історичні або військові теми. 

Прем’єри «легких» комедій і невибагливих мелодрам відбулися одна за одною протягом 2017-2019 років: «Скажене весілля», «Я, ти, він, вона», інші.

Кіноновинки продовжили цікаву традицію — задіяти в зйомках «повного метра» не професійних акторів, а телеведучих - Сергія Притулу, Юрія Горбунова і співаків - Надію Дорофєєву, Ольгу Полякову, Дзідьзо, Валерія Харчишина.

Варто відзначити іскрометний гумор, хитро переплетені сюжетні лінії, відмінно прописані характери персонажів. Важливий показник якості — масові перегляди.

Останні комедії красномовно підтвердили, що українські режисери продовжують освоювати нові горизонти і виходити на новий рівень. 

У березні минулого року українська стрічка "20 днів у Маріуполі" перемогла у номінації "Найкращий повнометражний документальний фільм"

"20 днів у Маріуполі" — перший в історії "Оскара" документальний фільм, що зняли безпосередньо на передовій.

"20 днів у Маріуполі" - стрічка українського журналіста, лауреата Пулітцерівської премії Мстислава Чернова.

У фільмі він проводить 20 днів у Маріуполі у березні 2022 року в облозі після вторгнення росії. Кадри Чернова були зібрані ним самим разом із американською телепрограмою Frontline та Associated Press (AP).

Справжньою сенсацією стала присвоєння статуту «Оскар 2024» за «Найкращий документальний фільм» строчки «20 днів у Маріуполі». Цю найкасовішу документальну стрічку зняв український журналіст і військовий кореспондент Мстислав Чернов у перші три тижні повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Фільм також отримав премію BAFTA в категорії «Найкращий документальний фільм» та номінацію в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою», виграв премію Гільдії режисерів Америки в категорії «Видатні режисерські досягнення в документалістиці». Відомо, що «20 днів у Маріуполі» здобув більше ніж 20 нагород і 40 номінацій. Фільм показали перед засіданням Генеральної асамблеї ООН у вересні 2023 року.

Фільм «20 днів у Маріуполі» режисера Мстислава Чернова здобув премію "Оскар" як найкращий повнометражний документальний фільм. Це перший український фільм, який отримав таку кінопремію.

Український Оскарівський Комітет обрав фільм Мстислава Чернова "2000 метрів до Андріївки" для представлення України на 98-й премії "Оскар" у категорії "Найкращий міжнародний повнометражний фільм". Стрічка висвітлює наслідки російсько-української війни крізь досвід українських військових.

«Антарктида» — український документальний фільм 2025 року режисера Антона Птушкіна та кінокомпанії «Все Сам», присвячений життю та роботі учасників 30-ї Української антарктичної експедиції на станції «Академік Вернадський». Це другий фільм Антона Птушкіна як режисера. Прем'єра фільму в Україні назначена на 4 вересня 2025 року.

«Антарктида» — документальний фільм-подорож українського тревел-блогера Антона Птушкіна. Стрічка присвячена життю та роботі учасників 30-ї Української антарктичної експедиції на станції «Академік Вернадський». У фільмі показано побут полярників, їхню взаємодію з природою Антарктиди, зокрема з місцевою фауною, а також наукові дослідження, серед яких — кліматичні спостереження.

Фільм «Антарктида» став другим повнометражним проєктом Антона Птушкіна після фільму «Ми, наші улюбленці та війна». За його словами, робота над «Антарктидою» стала для нього «найцікавішим матеріалом», з яким йому доводилося працювати, а рішення про показ стрічки у кінотеатрах виникло після перегляду змонтованої частини у невеликій залі, коли стало очевидно, що Антарктиду варто демонструвати на великому екрані[2][3]. 8 серпня вийшов перший трейлер до фільму[4].

Птушкін особисто здійснив зйомки без знімальної групи у березні 2025 року, провівши на станції «Академік Вернадський» тиждень та зафіксувавши всі етапи експедиції — від подорожі на українському криголамі «Ноосфера» до повсякденного життя дослідників, включно з побутовими деталями й курйозними моментами

В цілому український кінематограф минулих років і сьогодення багатий на яскраві і талановиті картини, які підкорили як український, так і світовий кінопростір.

Українське кіно має славне минуле, цікаве сьогодення та, сподіваємося, продуктивне майбутнє!

            Розпочався перший місяць осені – вересень, який буде наповнений цікавими мистецькими подіями. А відділ мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей знайомить  своїх відвідувачів із вересневими ювілярами-митцями світової культури.

До уваги читачів – «Арткалендар. Вересень: ювіляри в царині світового мистецтва» із проєкту «Галерея геніїв», в якому позначені такі особистості:

·       Луїс Генрі Салліван - американський архітектор, зачинатель раціоналізму, батько американського модернізму;

·       Дворжак Антонін Леопольд - чеський композитор i диригент епохи романтизму;

·       Тадеуш Сигетинський - польський композитор і хоровий диригент, засновник ансамблю народної пісні та танцю «Мазовше».

https://chernihiv-lib.org.ua/_ld/2/268_AEi.pdf

ПІСНІ МОЄЇ КРАЇНИ: 10 знакових треків за 35 років Незалежності!

Музика завжди була нашою головною суперсилою. Вона підіймала нас на протести, загоювала рани, дарувала надію, прославляла на весь світ і ставала саундтреком нашої свободи. До 35-ї річниці відновлення Незалежності України ми зібрали 10 знакових пісень, які сформували сучасний музичний код нашої нації.

Ці хіти знає напам'ять кожен українець. Гортайте добірку, згадуйте та співайте разом з нами! 👇

🎵 Золотий фонд нашої Незалежності

• «Україно» — Тарас Петриненко (1991)
  Неофіційний гімн нашого відродження. Написана ще наприкінці 80-х, саме у 1991 році ця пісня стала маніфестом молодої держави. Її пронизливі рядки досі викликають сироти по шкірі.
• «Вона» — Плач Єремії (1995)
  Головна романтична балада країни. Пісня на вірші Костя Москальця стала абсолютним хітом, який вже майже тридцять років співають під гітару біля багать, у дворах та на великих концертах.
• «Дикі танці» — Руслана (2004)
  Музичний прорив, який змінив усе! Гуцульські мотиви в поєднанні з потужним драйвом принесли Україні першу в історії перемогу на «Євробаченні» та відкрили нашу культуру світу.
• «Без бою» — Океан Ельзи (2005)
  Головний рок-хіт країни. Ця пісня гурту Океан Ельзи стала символом стійкості, боротьби та незламності, перетворившись на справжній гімн закоханих та борців за свободу.
• «Люди як кораблі» — Скрябін (2005)
  Глибока філософська притча від Андрія Кузьменка (Кузьми). Одна з найсильніших текстових робіт в українській поп-рок музиці, яка з роками стає лише актуальнішою.
• «1944» — Джамала (2016)
  Неймовірно сильна та болюча композиція про депортацію кримських татар. Вона принесла Україні другу перемогу на «Євробаченні» та довела, що авторська пісня може перемагати на комерційних поп-конкурсах.
• «Журавлі» — THE HARDKISS (2017)
  Ніжна та витончена сучасна лірика. Поєднання традиційного українського мелусу та фірмового рок-звучання зробило цей трек неокласикою сучасної української сцени.
• «Плакала» — KAZKA (2018)
  Музичний феномен, який зруйнував мовні бар'єри. Перша україномовна пісня, що увійшла до світового чарту Shazam та набрала сотні мільйонів переглядів на YouTube.
• «Стефанія» — Kalush Orchestra (2022)
  Саундтрек нашої незламності під час повномасштабної війни. Поєднання фолку та репу не лише принесло Україні третій кришталевий мікрофон «Євробачення», а й стало символом шани до всіх українських матерів.
• «Фортеця Бахмут» — Антитіла (2023)
  Музична ода мужності наших воїнів. Пісня, записана безпосередньо військовими музикантами, стала символом надлюдського опору ЗСУ та віри в остаточну перемогу України.

Яка з цих пісень викликає у вас найбільше емоцій? Що б ви обов'язково додали до цього списку? Пишіть у коментарях! 💬👇

Кіноафіша "НЕЗАЛЕЖНІСТЬ: 35 стрічок за 35 років" (про українське кіно в роки Незалежності)

24 серпня 2026 року наша країна відзначає 35-ту річницю Незалежності. За цей час український кінематограф пройшов тернистий шлях від повного занепаду 90-х до справжнього буму, міжнародних нагород та першого в історії «Оскара».

Кіно — це дзеркало нашої історії, болю, гумору та незламності. Склали для вас хронологічний чек-лист із 35 знакових українських фільмів (по одному на кожен рік нашої свободи).

🎬 Епоха відродження та пошуку (1991–2000)

• 1991 — «Голод-33» (реж. Олесь Янчук). Перша художня спроба осмислити геноцид українського народу через історію однієї селянської родини.
• 1992 — «Кисневий голод» (реж. Андрій Дончик). Жорстка драма про дідівщину та нищення людської гідності в радянській армії напередодні її розпаду.
• 1993 — «Вперед, за скарбами гетьмана!» (реж. Вадим Кастеллі). Іронічна комедія про пошуки золота Полуботка, яка висміює реалії початку 90-х.
• 1994 — «Царівна» (реж. Сергій Олійник). Легендарний багатосерійний фільм за повістю Ольги Кобилянської про емансипацію та сильний характер української жінки.
• 1995 — «Москаль-чарівник» (реж. Микола Засєєв-Руденко). Яскрава комедійна екранізація п'єси Івана Котляревського з блискучою грою Руслани Писанки.
• 1996 — «Judenkreis, або Вічне колесо» (реж. Василь Домбровський). Драматична історія забороненого кохання на тлі складних міжнаціональних відносин початку XX століття.
• 1997 — «Приятель небіжчика» (реж. В'ячеслав Криштофович). Стильний неонуар про чоловіка, який замовив кілера для самого себе, але потім передумав.
• 1998 — «Тупик» (реж. Григорій Кохан). Гостросюжетний детектив про боротьбу з організованою злочинністю та бандитизмом у бурхливі дев'яності.
• 1999 — «Вогнем і мечем» (реж. Єжи Гоффман). Масштабна кінопродукція, яка залучила українських акторів до великого європейського історичного кіно.
• 2000 — «Нескорений» (реж. Олесь Янчук). Біографічна драма про життєвий шлях та трагічну долю головнокомандувача УПА Романа Шухевича.

🎭 Час експериментів та перших перемог (2001–2013)

• 2001 — «Молитва за гетьмана Мазепу» (реж. Юрій Іллєнко). Радикальний, ексцентричний та візуально шокуючий погляд на одну з найсуперечливіших постатей нашої історії.
• 2002 — «Шум вітру» (реж. Сергій Маслобойщиков). Складне та глибоке авторське кіно про внутрішню кризу інтелігента та пошук сенсу життя.
• 2003 — «Мамай» (реж. Олесь Санін). Неймовірно поетичний візуальний шедевр, що поєднав український фольклор та кримськотатарські думи.
• 2004 — «Залізна сотня» (реж. Олесь Янчук). Епічна історія про бійців УПА, які продовжують нерівну боротьбу проти радянського режиму після Другої світової.
• 2005 — «Подорожні» (реж. Ігор Стрембіцький). Перша в історії України «Золота пальмова гілка» Канн за щемливу документальну стрічку про пацієнтів психіатричної лікарні.
• 2006 — «Аврора» (реж. Оксана Байрак). Мелодрама про маленьку вихованку дитбудинку, яка отримала смертельну дозу радіації під час Чорнобильської катастрофи.
• 2007 — «Біля річки» (реж. Єва Нейман). Тонка психологічна драма про двох літніх жінок, яка підкорила європейські фестивалі своєю атмосферою.
• 2008 — «Ілюзія страху» (реж. Олександр Кірієнко). Психологічний трилер про бізнесмена, чия реальність починає химерно переплітатися з біблійною історією царя Соломона.
• 2009 — «Мелодія для катеринки» (реж. Кіра Муратова). Сувора і безкомпромісна різдвяна казка про двох безпритульних дітей у байдужому мегаполісі.
• 2010 — «Щастя моє» (реж. Сергій Лозниця). Похмуре дорожнє кіно про далекобійника, яке стало першим українським фільмом в офіційному конкурсі Канн.
• 2011 — «Крос» (реж. Марина Врода). Другий український тріумф у Каннах — короткометражка про примусовий біг на уроці фізкультури як метафору життя.
• 2012 — «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» (реж. Михайло Іллєнко). Дивовижна історія про радянського пілота, який після німецького полону та ГУЛАГу став вождем індіанського племені.
• 2013 — «Параджанов» (реж. Серж Аведікян, Олена Фетісова). Біографічна драма про великого режисера, чия внутрішня свобода виявилася сильнішою за радянську тюрму.

🔥 Нова хвиля: Війна, Оскар та Глядацький Бум (2014–2026)

• 2014 — «Плем'я» (реж. Мирослав Слабошпицький). Світовий кінематографічний феномен, знятий виключно мовою жестів, що розповідає про жорстоку ієрархію в інтернаті.
• 2015 — «Зима у вогні» (реж. Євгеній Афінеєвський). Номінована на «Оскар» хроніка Революції Гідності, що показала світові силу українського духу.
• 2016 — «Гніздо горлиці» (реж. Тарас Ткаченко). Пронизлива соціальна драма про долю української жінки, що поїхала на заробітки до Італії, та розпад її родини.
• 2017 — «Кіборги» (реж. Ахтем Сеітаблаєв). Військова драма про легендарних захисників Донецького аеропорту, заснована на реальних спогадах бійців.
• 2018 — «Донбас» (реж. Сергій Лозниця). Гротескна та страшна сатира на абсурдне життя та пропаганду на окупованих росіянами територіях сходу України.
• 2019 — «Мої думки тихі» (реж. Антоніо Лукіч). Культова трагікомедія про високого звукорежисера та його ексцентричну маму, яка розійшлася на тисячі цитат.
• 2020 — «Атлантида» (реж. Валентин Васянович). Пророча та візуально бездоганна антиутопія про повернення до життя Донбасу після нашої майбутньої перемоги.
• 2021 — «Стоп-Земля» (реж. Катерина Горностай). Неймовірно ніжна та автентична історія про дорослішання, закоханість та тривоги київських одинадцятикласників.
• 2022 — «Памфір» (реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук). Потужна драма про заробітчанина, який повертається на Буковину і заради родини знову стає контрабандистом під час свята Маланки.
• 2023 — «20 днів у Маріуполі» (реж. Мстислав Чернов). Історичний документальний шедевр про перші тижні облоги міста, який приніс Україні перший в історії «Оскар».
• 2024 — «Я, "Побєда" і Берлін» (реж. Ольга Ряшина). Драйвова пригодницька комедія за мотивами однойменної повісті Кузьми Скрябіна про шалені 90-ті та пошук старої автівки.
• 2025 — «Конотопська відьма» (реж. Андрій Колесник). Касовий горор-трилер, де прадавня містична сила з Полісся втілює абсолютну та жорстоку помсту російським окупантам.
• 2026 — «Редакція» (реж. Роман Бондарчук). Актуальна сатирична драма про молодого науковця, який влаштовується у провінційну газету та стикається зі світом фейків і диких медіа-технологій.

 ТОП-5 НАЙКАСОВІШИХ ФІЛЬМІВ: 

Доповнюємо наш святковий чек-лист до 35-річчя Незалежності! Ми зібрали п'ятірку абсолютних лідерів українського касового збору, які підкорили серця мільйонів глядачів і довели: наше кіно може успішно конкурувати з голлівудськими блокбастерами.

🏆 ТОП-5 найкасовіших українських стрічок в історії

1.    «Мавка. Лісова пісня» (2023)
Абсолютний рекордсмен українського прокату та найуспішніший анімаційний проєкт країни. Казка за мотивами драми Лесі Українки зібрала понад 150 мільйонів гривень в Україні та була продана у понад 80 країн світу.

2.    «Конотопська відьма» (2025)
Горори та містичні трилери ще ніколи не збирали в Україні таких залів. Історія про прадавню відьму, яка жорстоко та винахідливо мститься російським окупантам за смерть коханого, стала справжнім прокатним феноменом минулого року.

3.    «Я, "Побєда" і Берлін» (2024)
Драйвове, ностальгічне та неймовірно світле роуд-муві за мотивами повісті Кузьми Скрябіна. Шалені 90-ті, подорож до Німеччини на старій «Побєді» та фірмовий гумор Андрія Кузьменка принесли стрічці величезні касові збори та любов глядачів.

4.    «Скажене весілля» (всі частини, 2018–2021)
Перша українська кінофраншиза, яка повністю окупилася в прокаті та принесла прибуток. Народна комедія про пригоди родини Середюків довела, що українці обожнюють якісний вітчизняний гумор.

5.    «Довбуш» (2023)
Наймасштабніший та найдорожчий історичний екшн режисера Олеся Саніна. Неймовірні краєвиди Карпат, масштабні батальні сцени та історія про легендарного опришка залучили до кінотеатрів сотні тисяч глядачів.

---

🌐 Де дивитися ці та інші українські фільми легально?

Підтримуйте вітчизняних авторів — дивіться кіно на офіційних майданчиках:

• NETFLIX — міжнародна платформа активно викуповує права на українські новинки (тут є «Мавка», «Довбуш», «Памфір», «Я, "Побєда" і Берлін» та багато інших).
• MEGOGO — найбільша вітчизняна медіатека, де у розділі «Українське кіно» зібрано сотні стрічок, від класики 90-х до найсвіжіших релізів.
• SWEET.TV — чудова альтернатива з великим вибором сучасних українських фільмів, комедій та документальних проєктів.
• ТАКФЛІКС (Takflix) — унікальний онлайн-кінотеатр, створений спеціально для українського незалежного та авторського кіно. Ідеальне місце для пошуку фестивальних хітів та короткометражок. 
• КІНОПРОСТІР / Київстар ТБ — платформи, які також активно розширюють каталоги національного кінематографа.

---