ПРО ЗАЧІСКИ…

Витоки перукарського мистецтва сягають своїм корінням глибокої давнини. З давніх часів люди звертали увагу на волосся.

Що тільки з волоссям не творили! Його виривали, обстригали, вискубували. Довге – заплітали в коси. Намотували на дерев’яні палички, щоб воно вилося. Африканки, навпаки, розпрямляли стихію неслухняного волосся гарячими ножами, всілякими оліями, зіллям. Золотоволосими античні жінки ставали за допомогою лужних розчинів, меленого рису і борошна. Для зміни природного кольору волосся використовували сік трави, листя…

Зачіски виникли набагато раніше одягу. Людина вносила в створювані нею предмети, у тому числі і зачіски, своє уявлення про красу, загальний естетичний ідеал, властивий кожній історичній епосі.

 Наприклад, у Стародавньому Єгипті створювалися перуки найрізноманітніших форм. Єгиптяни фарбували волосся хною, прикрашали зачіски декоративними елементами.

Ще за часів рабовласницького суспільства з’явилися перші професійні перукарі серед рабів.

У Древній Греції їх називали «каламістрами» – від назви щипців для завивки. До робіт перукарень пред’являлися високі вимоги, причісування було церемоніалом, доступним лише привілейованим громадянам. Жінки Греції носили довге волосся й знали кілька типів зачісок. Повсякденна чоловіча зачіска складалася з коротко стриженого волосся від скроні до скроні, недовгої бороди й вусів.

 Різноманітними і складними були зачіски римських патриціанок. Це і гладко зачесане волосся, розділене на прямий проділ, і завиті довгі кучері, і «грецькі» зачіски, і високі зачіски з кучерів, закріплених на каркасі. У Стародавній Греції і Римі модним вважалися біляве і русяве волосся.

Широко застосовувалися різні мазі, бальзами, олії.

Цікавий метод зачісок винайшли мешканці давньої Месопотамії. Вони просто наголо голили голови, вирішуючи відразу проблеми розчісування і маскування лисини. Єгиптяни теж голили голови. Але виходячи з дому, надягали перуки. Робили їх із пасм овечої вовни, нашитих на основу з льону у формі кучерів, покладених ярусами. Це скоріше була шапка, стилізована під зачіску.

Жерці завжди ходили з непокритою голеною головою, а фараон прикривав її короною або хусткою.

Зате ассірійці, хети, перси, фінікійці, іудеї мали розкішне довге волосся, ретельно укладене, збите на кінцях в пишну «піну» і змащене пахощами. В поняття чоловічої краси входило гарне волосся. Деякі відрощували його до неймовірної довжини, інакше звідки б у Біблії з’явилася розповідь про Авесалома, який, рятуючись втечею верхи на мулі, заплутався в гілках розлогого дерева довгим волоссям і загинув від рук ворогів.

 

У Середньовіччі розвиток перукарського мистецтва залежав від регламентації церкви, що прагнула підкорити «гріховну людську плоть».

Чоловіча зачіска була примітивною: волосся підстрижене до мочок вух, а попереду – чубчик.

 

В XI столітті носили довге волосся, розпущене по плечах. Дівчата носили або довгі коси, або розпущене волосся, підхоплене навколо голови обручем.

 У XV столітті переважали головні убори (чепчики), а зачіска втратила своє значення.

Епоха Відродження була найважливішим етапом в історії перукарського мистецтва.

В цей час в Італії серед чоловіків вважалася модною зачіска двох основних типів: волосся або гладко зачісували назад, або носили зачіску із чубчиком. Обличчя гладенько голили.

Особливо гарним вважалося золотисте волосся. Для цього жінки довгий час проводили на сонці, розпустивши волосся на крисах спеціального широкого капелюха. Волосся вигорало та набувало золотавого кольору. Зачіска могла бути дуже складною і вишуканою. Вона складалася з комбінацій кіс, кучерів, прикрашених перлами, намистинами, пелеринами.

У XVII столітті законодавцем моди зачісок стає Франція. Зачіски епохи бароко були підлеглі етикету двору й відрізнялися пишністю, манірністю, величезною кількістю прикрас і складною технікою виконання.

Стиль рококо, який з’явився в першій половині XVIII століття, завершує розвиток стилю бароко.

Рококо – декоративний стиль, якому властиві крихкість, витонченість, чуттєвість. У зачісках домінували кучері і букле.

Чоловічі зачіски були невеликими за обсягом. Волосся завивали в кучері або гладко зачісували назад. Ззаду їх зав’язували чорною стрічкою або ховали в чорний мішечок. Звичайно волосся припудрювали.

Жіночі зачіски в середині XVIII століття стають громіздкими, надзвичайно складними. На голові створювалися цілі конструкції, до яких входили не тільки стрічки, квіти, коштовності, але і моделі кораблів, вази з фруктами. Було модно прикрашати високі зачіски живими квітами.

Для тривалого збереження зачісок їх присипали борошном, змазували жиром або білком яйця, сколювали численними шипами довжиною до 30 см. Складності виникали під час поїздки: жінкам доводилося висовувати голову у вікно або знімати верх карети. Багато клопоту доставляли внутрішні покої, оскільки двері подекуди були низькими. Тому був винайдений спеціальний складаний механізм, завдяки якому висота зачіски могла змінюватися.

Кінець XVIII століття – це період класицизму. Велике значення мала Французька революція 1789 року, яка привнесла у всі сфери, в тому числі і моду, нові віяння, ідеї, образи античного світу. Зачіски стали простіше, більш природними, пішла з ужитку пудра. Чоловіки почали коротко стригтися.

XIX століття – вік ампіру, романтизму. Зачіски дуже різноманітні за формою, часто перетворюються на справжні витвори мистецтва. Кучері, шиньйони, укладки змінювалися в залежності від моди.

Столицею моди був Париж. Модні журнали виписувалися з Франції, де в другій половині XIX почали відбуватися конкурси перукарів.

На початку XX століття з’являється діловий стиль. Зачіски більш прості і раціональні.

У 1904 році вперше був виконаний перманент – тривала завивка волосся. З винаходом хімічної завивки відбувся справжній переворот у перукарській справі. З’являються нові хімічні барвники та освітлювачі для волосся.

У першій половині XX століття диктатором моди стає кінематограф. На вулицях можна побачити зачіски в стилі Марлен Дітріх, Грети Гарбо, Софі Лорен і т. п.

 

Моду 80-х років XX століття характеризують зачіски з довгим волоссям вільного силуету, хвилясті пасма як на довгому, так і на короткому волоссі.

Вивчення історії перукарського мистецтва не тільки пізнавальне, але і корисне, оскільки деякі прийоми і ідеї можуть бути використані і використовуються сьогодні.

Сучасна мода допускає жіночі зачіски різних напрямків: ділові, повсякденні, урочисті, але головне – це показати природну красу волосся, підкреслити м’якість і жіночність.

У чоловічій моді переважає діловий стиль, але можливі і більш безпосередні варіанти – від голеної потилиці і скронь до довгого волосся.

Значну увагу приділяється кольоровій гамі волосся. Тонування сьогодні стало своєрідним мистецтвом. М’які переходи тонів, гра кольорів надають особливої краси зачісці, можуть підкреслити достоїнства вашої зовнішності і приховати недоліки.

Фахівці одностайно визнають: зараз модне те, що відповідає вашому духу, характеру, способу життя. Не існує ніяких правил і обмежень в зачісці.

В сучасній моді важко виділити якийсь пріоритетний напрямок. Така різноманітність дає величезний простір для самовираження як самої жінки, так і майстрові.

В сучасних жіночих зачісках немає суворих обмежень, і майстер має можливість «проекспериментувати» з якимись деталями, довжиною і створити форму, яка ідеально підходить саме цій жінці, овалу обличчя, стилю одягу, способу життя. Хороший майстер рідко прагне точнісінько повторити малюнок попередньої стрижки, кожен раз жінка повинна йти від перукаря трохи зміненою, оновленою і мати свіжий вигляд.

Від минулого до сьогодення: еволюція зачісок за останні 100 років

https://bit.ua/2020/11/babyliss/

Історія перукарського мистецтва. Частина 1: Які зачіски були модними в давнину?

https://nanoil.com.ua/blog/post/istoriya-perukarskogo-mistectva-chastina-1-yaki-zachiski-buli-modnimi-v-davninu

Історія перукарського мистецтва. Частина 2: Які зачіски були модними в Середні віки та ранній Новий час?

https://nanoil.com.ua/blog/post/istoriya-perukarskogo-mistectva-chastina-2-yaki-zachiski-buli-modnimi-v-seredni-viki-ta-rannij-novij-chas

Історія перукарського мистецтва. Частина 3: Які зачіски були модними в минулому столітті?

https://nanoil.com.ua/blog/post/istoriya-perukarskogo-mistectva-chastina-3-yaki-zachiski-buli-modnimi-v-minulomu-stolitti

12 травня 2024 року виповнилося 70 років членства України в Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО).

За цей час значно розширилася представленість української спадщини у Списку всесвітньої спадщини, Репрезентативному списку нематеріальної, Міжнародному реєстрі документальної спадщини людства. 

До Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства внесено Косівську кераміку, Петриківський розпис, кримськотатарський орнамент Орьнек, культуру приготування українського борщу (цей елемент внесено під час війни рф проти України до Списку, що потребує термінової охорони), тощо.

В Україні знаходяться 7 культурних та 1 природний об’єкт, внесених до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Десятий рік поспіль триває світоглядна війна за нашу національну історію, культуру, мову, церкву…  Ворог нещадно руйнує країну: бомбардування, обстріли,  окупація територій. Масштаби руйнувань жахливі.

Руйнування об’єктів культурної спадщини, за Гаазькою конвенцією 1954 року, є воєнним злочином, за що росії доведеться відповісти.

Міністерством культури та інформаційної політики України для належного документування воєнних злочинів створено спеціальний сайт, на якому розміщується інформація про руйнацію закладів культури та об’єктів культурної спадщини. Ні один злочин не залишиться безкарним.

Станом на 4 вересня 2024 року ЮНЕСКО підтвердила пошкодження 438 об’єктів з 24 лютого 2022 року – 142 релігійні об’єкти, 215 будівель, що представляють історичний та/або художній інтерес, 32 музеї, 32 пам’ятники, 16 бібліотек, 1 архів.

КИЇВ. СОФІЙСЬКИЙ СОБОР,

ПОВ'ЯЗАНІ З НИМ МОНАСТИРСЬКІ СПОРУДИ ТА КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА

Занесені до списку в 1990 році

ЮНЕСКО може відразу кілька об'єктів подавати одним пунктом. Саме тому київські собори об'єднані в один об'єкт як пам'ятники, що сприяли поширенню православної віри на території Київської Русі. Так, собор Святої Софії був центром суспільного духовного і політичного життя. У соборі велося літописання, була заснована перша на Русі бібліотека – Софійська; відбувалися церемонії посадження князів на Київський престол, поставлення єпископів та митрополитів, приймання посольств, київське віче.

Ансамбль Києво-Печерської лаври є визначною історичною пам’яткою Середньовіччя та раннього модернізму. До його складу входять унікальні наземні та підземні храми, комплекси печер з лабіринтами, житлові та господарчі будівлі. Основними об’єктами є Успенський собор, Троїцька надбрамна церква, Велика дзвіниця, Церква Всіх Святих, Трапезна церква, монастирські оборонні мури з баштами, комплекси Антонієвих (Ближніх) та Феодосієвих (Дальніх) печер з наземними церквами – Хрестовоздвиженською та Різдва Богородиці, а також церква Спаса на Берестові.

ЛЬВІВ. АНСАМБЛЬ ІСТОРИЧНОГО ЦЕНТРУ

Занесений до списку в 1998 році

Заснований в пізньому Середньовіччі, Львів протягом кількох століть був адміністративним, релігійним і торговельним центром. ЮНЕСКО має певні вимоги, яким повинен відповідати об'єкт, щоб потрапити під захист всесвітньої спадщини. Один із таких критеріїв — це автентичність об'єкта, тобто відповідність первозданному вигляду. Вважається, що історичний центр Львова зберігся не тільки з архітектурної точки зору, а й із рельєфної — пагорби, плато і річкові долини.

Зокрема, серед об’єктів світової спадщини опинилися:

·       Високий замок і Підзамче;

·       середмістя — тут розташовані найвідоміші споруди Середньовіччя та Ренесансу, зокрема Латинський собор, Успенська церква, Домініканський собор, Бернардинський монастир;

·       ансамбль Собору Святого Юра — до нього входить Собор Святого Юра, митрополичий палац, капітельні будинки, дзвіниця та огорожа з двома брамами.

ГЕОДЕЗИЧНА ДУГА СТРУВЕ

Занесений до списку в 2005 році

Дуга Струве — це мережа тріангуляційних вимірювальних пунктів, що простягнулася на 2820 км по території десяти європейських країн. Вона служила для визначення параметрів планети, її форми та розміру. До об'єкта всесвітньої спадщини увійшло лише 34 пункти, чотири з яких — в Україні.

Опорні пункти дуги Струве в Україні занесені до списку ЮНЕСКО — це "Катеринівка", "Фельдштейн", "Баранівка" та "Стара Некрасівка".

ЧЕРНІВЦІ. РЕЗИДЕНЦІЯ МИТРОПОЛИТІВ БУКОВИНИ І ДАЛМАЦІЇ

Занесений до списку в 2011 році

Резиденція перебуває під захистом ЮНЕСКО, оскільки багато її об'єктів відповідають критерію історичної автентичності.

Архітектурний ансамбль, розташований у межах міста Чернівці, охоплює:

Резиденцію митрополитів із каплицею Св. Івана Сучавського, семінарію та духовну церкву, а також монастир із вежею з годинником в саду і ландшафтному парку.

Сьогодні тут розташований Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.

ДЕРЕВ'ЯНІ ЦЕРКВИ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ В ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНІ

Занесений до списку в 2013 році

16 дерев’яних церков Карпатського регіону України та Польщі були побудовані між XVI і XIX століттями. Церкви вважаються автентичними з погляду розташування, збереженого інтер'єру і екстер'єру. Церкви збудовані в чотирьох архітектурних стилях – галицькому, лемківському, бойківському та гуцульському. Це зразок вже втраченого традиційного будівництва з дерева, а стінопис відносять до найцінніших з нині збережених.

13 церков досі функціонують саме як церкви, інші три — Радруж, Рогатин та Дрогобич — збережені як музеї. Вісім із них розташовані в Україні:

·       церква Святого Духа в селі Полетич;

·       собор Пресвятої Богородиці в селі Матків;

·       церква Святої Трійці у Жовкві на Львівщині;

·       церква Святого Юра у Дрогобичі на Львівщині;

·       церква Святого Духа у Рогатині;

·       церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Нижній Вербіж на Івано-Франківщині;

·       церква Вознесіння Господнього в селі Ясіня;

·       церква Архангела Михаїла в селі Ужок на Закарпатті.

КРИМ. ДАВНЄ МІСТО ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ ТА ЙОГО ХОРА

Занесений до списку в 2013 році

Античне і візантійське місто-держава Херсонес Таврійський знаходиться в південно-західній частині Криму. Він був заснований вихідцями з Греції у V столітті до нашої ери. В античну добу Херсонес вважався політичним, торговельним та ремісничим центром півострова. Історія цього міста – це частина історії Давньої Греції, Давнього Риму, Візантії та Київської Русі.

Нині культурний об’єкт «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора» на території м. Севастополя є тимчасово окупованим росією.

СТАРОДАВНІ БУКОВІ ЛІСИ КАРПАТ ТА ІНШИХ РЕГІОНІВ ЄВРОПИ

Різні регіони заносилися до списку охорони у 2007, 2013 і 2017 роках

Букові ліси простягаються на території понад десятка країн. Ці ліси особливі тим, що зберегли свій первозданний вигляд, дерева мають висоту 30–50 метрів і вік близько 300–400 років. Обхвати деяких стовбурів дерев можуть досягати 2,5 метрів в діаметрі. До складу української частини об’єкта належать ділянки Карпатського біосферного заповідника, природних заповідників "Горгани" та "Розточчя", національних природних парків "Ужанський", "Синевир", "Зачарований край" й "Подільські Товтри".

Україна є відданою цінностям ЮНЕСКО, визначеним її Статутом як мета Організації - розвиток загальної поваги до справедливості, до верховенства права та за права людини та основні свободи для всіх народів світу, незалежно від раси, статі, мови чи релігії, відповідно до статуту ООН. ЮНЕСКО є надійним партнером України у захисті цих цінностей від російської агресії.

Ознайомтеся з цікавою інформацією про спадщину ЮНЕСКО в Україні у відділі мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей, де на виставці "Архітектурна спадщина України під захистом ЮНЕСКО" представлені найкращі тематичні книги та альбоми.

В списку ЮНЕСКО: 7 об'єктів в Україні, які треба відвідати кожному

https://thegard.city/articles/80404/v-spisku-yunesko-7-obektiv-v-ukraini-yaki-treba-vidvidati-kozhnomu

Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні

https://uk.wikipedia.org

Спасо-Преображенський собор під охороною ЮНЕСКО на час війни: що це означає та як захистити інші пам'ятки Чернігова

https://suspilne.media/chernihiv/652152-spaso-preobrazenskij-sobor-pid-ohoronou-unesko-na-cas-vijni-so-ce-oznacae-ta-ak-zahistiti-insi-pamatki-cernigova/

Україна та ЮНЕСКО – 70 років співпраці

https://nibu.kyiv.ua/exhibitions/751/

1 жовтня світ відзначає Міжнародний день музики. Цей день – особливий час, коли можна зупинитися та оцінити велич та різноманіття музичного мистецтва. Відділ мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей представляє виставку нових книг про музику і підручників для музичних шкіл "Музична мозаїка".

Музика! Чи був хоч один день що ми прожили без неї? Ні, ми чуємо її скрізь: по радіо, в супермаркеті, а транспорті, на роботі, вдома… Прислухаємося до мелодії чи ні, вона так чи інакше є у нашому житті щодня.

Музика має не аби який вплив на наше життя! Вона примушує радіти й плакати, може допомогти пережити горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердечні рани. А також цей стародавній вид мистецтва здатний об’єднати людей.

Після народження в дітей, раніше від усіх інших, проявляються музичні здібності, а саме: емоційна чуйність і музичний слух. Це помітно вже в перші місяці життя дитини, коли малюк здатний емоційно відгукуватися на веселу або спокійну музику. Він зосереджується, затихає, якщо чує звуки колискової, стає активнішим на веселу, бадьору музику. Вчені вважають, що систематичні заняття музикою дозволяють значно підняти ІQ, тобто інтелектуальний потенціал людини, краще розвинути пам'ять, аналітичні здібності, орієнтацію, не кажучи вже про позитивну корекцію нервової системи.

Коли дитина є естетично розвиненою, творчою особистістю, навряд чи вона почне смітити довкола і займатися поганими речами. Людина, що доторкнулася до прекрасного та вічного, не зможе цього зруйнувати, а, навпаки, захоче збагатити цей світ більш яскравими фарбами. Тому відкриваймо дітям світ музики, знайомимо з нею і тоді побачимо, як зміниться наше суспільство!