Витоки перукарського мистецтва сягають своїм корінням
глибокої давнини. З давніх часів люди звертали увагу на волосся.
Що тільки з волоссям не творили! Його виривали,
обстригали, вискубували. Довге – заплітали в коси. Намотували на дерев’яні
палички, щоб воно вилося. Африканки, навпаки, розпрямляли стихію неслухняного
волосся гарячими ножами, всілякими оліями, зіллям. Золотоволосими античні жінки
ставали за допомогою лужних розчинів, меленого рису і борошна. Для зміни
природного кольору волосся використовували сік трави, листя…
Зачіски виникли набагато раніше одягу. Людина вносила в
створювані нею предмети, у тому числі і зачіски, своє уявлення про красу,
загальний естетичний ідеал, властивий кожній історичній епосі.
Ще за часів рабовласницького суспільства з’явилися перші
професійні перукарі серед рабів.
У Древній Греції їх називали «каламістрами» – від назви
щипців для завивки. До робіт перукарень пред’являлися високі вимоги,
причісування було церемоніалом, доступним лише привілейованим громадянам. Жінки
Греції носили довге волосся й знали кілька типів зачісок. Повсякденна чоловіча
зачіска складалася з коротко стриженого волосся від скроні до скроні, недовгої
бороди й вусів.
Широко застосовувалися різні мазі, бальзами, олії.
Цікавий метод зачісок винайшли мешканці давньої Месопотамії. Вони просто наголо голили голови, вирішуючи відразу проблеми розчісування і маскування лисини. Єгиптяни теж голили голови. Але виходячи з дому, надягали перуки. Робили їх із пасм овечої вовни, нашитих на основу з льону у формі кучерів, покладених ярусами. Це скоріше була шапка, стилізована під зачіску.
Жерці завжди ходили з непокритою голеною головою, а фараон прикривав її короною або хусткою.
Зате ассірійці, хети, перси, фінікійці, іудеї мали
розкішне довге волосся, ретельно укладене, збите на кінцях в пишну «піну» і
змащене пахощами. В поняття чоловічої краси входило гарне волосся. Деякі
відрощували його до неймовірної довжини, інакше звідки б у Біблії з’явилася
розповідь про Авесалома, який, рятуючись втечею верхи на мулі, заплутався в
гілках розлогого дерева довгим волоссям і загинув від рук ворогів.
У Середньовіччі розвиток перукарського мистецтва залежав
від регламентації церкви, що прагнула підкорити «гріховну людську плоть».
Чоловіча зачіска була примітивною: волосся підстрижене до
мочок вух, а попереду – чубчик.
В XI столітті носили довге волосся, розпущене по плечах.
Дівчата носили або довгі коси, або розпущене волосся, підхоплене навколо голови
обручем.
Епоха Відродження була найважливішим етапом в історії перукарського мистецтва.
В цей час в Італії серед чоловіків вважалася модною
зачіска двох основних типів: волосся або гладко зачісували назад, або носили
зачіску із чубчиком. Обличчя гладенько голили.
Особливо гарним вважалося золотисте волосся. Для цього
жінки довгий час проводили на сонці, розпустивши волосся на крисах спеціального
широкого капелюха. Волосся вигорало та набувало золотавого кольору. Зачіска
могла бути дуже складною і вишуканою. Вона складалася з комбінацій кіс,
кучерів, прикрашених перлами, намистинами, пелеринами.
У XVII столітті законодавцем моди зачісок стає Франція. Зачіски епохи бароко були підлеглі етикету двору й відрізнялися пишністю, манірністю, величезною кількістю прикрас і складною технікою виконання.
Стиль рококо, який з’явився в першій половині XVIII століття, завершує розвиток стилю бароко.
Рококо – декоративний стиль, якому властиві крихкість,
витонченість, чуттєвість. У зачісках домінували кучері і букле.
Чоловічі зачіски були невеликими за обсягом. Волосся
завивали в кучері або гладко зачісували назад. Ззаду їх зав’язували чорною
стрічкою або ховали в чорний мішечок. Звичайно волосся припудрювали.
Жіночі зачіски в середині XVIII століття стають
громіздкими, надзвичайно складними. На голові створювалися цілі конструкції, до
яких входили не тільки стрічки, квіти, коштовності, але і моделі кораблів, вази
з фруктами. Було модно прикрашати високі зачіски живими квітами.
Для тривалого збереження зачісок їх присипали борошном,
змазували жиром або білком яйця, сколювали численними шипами довжиною до 30 см.
Складності виникали під час поїздки: жінкам доводилося висовувати голову у
вікно або знімати верх карети. Багато клопоту доставляли внутрішні покої,
оскільки двері подекуди були низькими. Тому був винайдений спеціальний
складаний механізм, завдяки якому висота зачіски могла змінюватися.
Кінець XVIII століття – це період класицизму. Велике значення мала Французька революція 1789 року, яка привнесла у всі сфери, в тому числі і моду, нові віяння, ідеї, образи античного світу. Зачіски стали простіше, більш природними, пішла з ужитку пудра. Чоловіки почали коротко стригтися.
XIX століття – вік ампіру, романтизму. Зачіски дуже різноманітні за формою, часто перетворюються на справжні витвори мистецтва. Кучері, шиньйони, укладки змінювалися в залежності від моди.
Столицею моди був Париж. Модні журнали виписувалися з
Франції, де в другій половині XIX почали відбуватися конкурси перукарів.
На початку XX століття з’являється діловий стиль. Зачіски більш прості і раціональні.
У 1904 році вперше був виконаний перманент – тривала завивка волосся. З винаходом хімічної завивки відбувся справжній переворот у перукарській справі. З’являються нові хімічні барвники та освітлювачі для волосся.
У першій половині XX століття диктатором моди стає кінематограф. На вулицях можна побачити зачіски в стилі Марлен Дітріх, Грети Гарбо, Софі Лорен і т. п.
Моду 80-х років XX століття характеризують зачіски з
довгим волоссям вільного силуету, хвилясті пасма як на довгому, так і на
короткому волоссі.
Вивчення історії перукарського мистецтва не тільки пізнавальне, але і корисне, оскільки деякі прийоми і ідеї можуть бути використані і використовуються сьогодні.
Сучасна мода допускає жіночі зачіски різних напрямків: ділові, повсякденні, урочисті, але головне – це показати природну красу волосся, підкреслити м’якість і жіночність.
У чоловічій моді переважає діловий стиль, але можливі і
більш безпосередні варіанти – від голеної потилиці і скронь до довгого волосся.
Значну увагу приділяється кольоровій гамі волосся.
Тонування сьогодні стало своєрідним мистецтвом. М’які переходи тонів, гра
кольорів надають особливої краси зачісці, можуть підкреслити достоїнства вашої
зовнішності і приховати недоліки.
Фахівці одностайно визнають: зараз модне те, що
відповідає вашому духу, характеру, способу життя. Не існує ніяких правил і
обмежень в зачісці.
В сучасній моді важко виділити якийсь пріоритетний
напрямок. Така різноманітність дає величезний простір для самовираження як
самої жінки, так і майстрові.
В сучасних жіночих зачісках немає суворих обмежень, і
майстер має можливість «проекспериментувати» з якимись деталями, довжиною і
створити форму, яка ідеально підходить саме цій жінці, овалу обличчя, стилю
одягу, способу життя. Хороший майстер рідко прагне точнісінько повторити
малюнок попередньої стрижки, кожен раз жінка повинна йти від перукаря трохи
зміненою, оновленою і мати свіжий вигляд.
Від минулого до сьогодення: еволюція зачісок за останні 100 років
https://bit.ua/2020/11/babyliss/
Історія перукарського мистецтва. Частина 1: Які зачіски були модними в давнину?
Історія перукарського мистецтва. Частина 2: Які зачіски були модними в Середні віки та ранній Новий час?
Історія перукарського мистецтва. Частина 3: Які зачіски були модними в минулому столітті?
Немає коментарів:
Дописати коментар