10 червня – день пам’яті видатної художниці Катерини Білокур.


У 34 роки вона пішла… топитися. До такого відчайдушного кроку її підштовхнули і сварки в сім’ї, і особиста безвихідь – тиск і докори батьків, статус старої діви, неможливість займатися тим, до чого лежить душа – до улюбленого малювання.

Її врятувала мама – побачила і витягнула з річки. Після того випадку батько змирився і дозволив доньці займатися живописом, але за умови спершу виконувати хатні обов’язки.
І вона малювала. Натхненно, хоч і наївно, без освіти й знань, щиро, тонко, насичено відчуваючи довколишній світ.
Втім, чи дізнався би цей світ про її «наївне мистецтво», якби не лист популярній у 1940-х роках співачці Оксані Петрусенко. «Художниця з народу» почула по радіо пісню співачки «Чи я в лузі не калина була», пройнялася, намалювала калину в різних варіантах і надіслала малюнки просто у театр: «Київ, академічний театр, Оксані Петрусенко».
Співачка була вражена і звернулася у Центр народної творчості з проханням знайти цю талановиту і добродушну художницю.
Її знайшли. І згодом сам Пабло Пікассо про неї сказав: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!».
10 червня – день її пам’яті. Видатної Катерини Білокур. Дивовижна історія життя цієї полтавки – у статті:

Немає коментарів:

Дописати коментар

Арткалейдоскоп «Хранитель українських старожитностей»: ІВАН МАКАРОВИЧ ГОНЧАР (до 115-річчя від дня народження українського митця) – проєкт «НАРОДЖЕНІ УКРАЇНОЮ…»

  Іван Макарович Гончар (1911–1993) – видатний діяч культури, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер, заслужений діяч мис...