(Олександр Довженко)
День українського кіно отримав статус офіційного державного свята в 1996 році, згідно з Указом Президента, виданим «на підтримку ініціативи працівників кінематографії України».
Перший кіносеанс в Україні відбувся в 1896 році. Його ініціатором став відомий фотограф Альфред Федецький. Кадри, які побачили глядачі, були дуже простими: короткі замальовки, зняті на вулицях Харкова.
Перший німий фільм, який зняли в Україні, мав назву «Запорізька Січ» режисера Данила Сахненка. Стрічка присвячена подіям середини ХVI ст., пов’язаними із діяльністю кошового отамана Івана Сірка.
У 1918 році було створено першу українську державну організацію в галузі кіно - кінокомпанія «Українфільм», де знімалися фільми переважно на історичну тематику. Велика увага приділялася екранізаціям класичних творів українських письменників.
Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми Олександра Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930), яку кінокритики вважають культовою для свого часу. Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня. Фільми майстра присвячені багатовіковій історії України.
Українські митці впродовж минулого століття створили власну яскраву кіношколу, яка гідно збагатила світове кіно. У пам’яті назавжди залишаться імена Олександра Довженка, Івана Кавалерідзе, Марка Донського, Сергія Параджанова, Юрія Іллєнко, Леоніда Бикова, Леоніда Осики, Івана Миколайчука, Гната Юра, Костянтина Степанкова, Миколи Гринько, Богдана Ступки і багатьох їх талановитих творчих послідовників.
Українське кіно, як і в усьому світі, розвивалося в таких напрямах: ігрове (художнє), неігрове (документальне, науково-популярне) та анімаційне.
Декілька слів про анімацію: історія української анімації розпочалася у 1927 році художник-аніматор В'ячеслав Левандовський створив ляльковий мультфільм за мотивами однойменної казки Олександра Олеся.
Українські мультики дивляться у світі: стрічки режисерів Володимира Дахна та Едуарда Кирича (серіал «Як козаки...»), Давида Черкаського («Пригоди капітана Врунгеля», «Крила» та ін.), Леоніда Зарубіна («Солом’яний бичок»), Володимира Гончарова («Чумацький Шлях»), Степана Коваля («Йшов трамвай дев’ятий номер») прославили українську анімацію за межами країни.
Українська анімація - явище непересічне. Сучасні українські мультфільми - «Микита Кожум'яка» та український мультфільм "Мавка" одні із найкасовіших українських проектів.
Самобутнім і неповторним явищем українського кінематографа є поетичне кіно. Воно народилося в 60-х роках минулого століття, коли відбувалися докорінні зміни в житті суспільства. Це був період зростання нової української генерації не тільки в літературі й політиці, але й у кінематографі.
Справжніми перлинами українського поетичного кіно є фільми:
«Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, який отримав другу премію на 7-му Міжнародному кінофестивалі в Аргентині;
фільми Юрія Іллєнка «Криниця для спраглих», «Білий птах з чорною ознакою», (який отримав Золоту медаль Міжнародного фестивалю), «Камінний хрест» Леоніда Осики.
Фільм «Вавілон XX» (1979) - класика українського поетичного кіно, режисерський дебют актора Івана Миколайчука знятий за мотивами роману Василя Земляка "Лебедина зграя".
Великий пласт українських кінотворів складають фільми на історичну та військову тематику. Упродовж усього свого розвитку українські митці приділяли значну увагу історії України.
Створено фільми як про минувшину нашої Батьківщини («Коліївщина», режисер Іван Кавалерідзе; «Богдан Хмельницький», режисер Ігор Савченко; «Ярослав Мудрий», режисер Григорій Кохан; «Молитва за гетьмана Мазепу», режисер Юрій Іллєнко; телесеріал «Роксолана», режисер Борис Небієрідзе та ін.), так і про події недавніх десятиліть («Голод-33», «Залізна сотня», режисер Олександр Янчук, «Помаранчеве небо», режисер Олександр Кирієнко).
Кіно України сьогодні представлене практично на кожній міжнародній платформі і стало доступнішим для глядача у світі.
Найуспішнішими фільмами у вітчизняному прокаті 2015-2016 років були «Незламна» Сергія Мокрицького. Складнощі нинішнього українського соціуму лежать в основі фільму «Гніздо горлиці» Тараса Ткаченка.
Уперше в українському кінематографі «Золоту пальмову гілку» на фестивалі в Каннах в номінації «кращий короткометражний фільм» отримав Ігор Стрембіцький за стрічку «Подорожні» (2005).
«Плем'я» (2014) - режисер Мирослав Слабошпицький, найуспішніший фільм в історії українського кіно, який отримав рекордну кількість нагород на міжнародних кінофестивалях. Особливість стрічки в тому, що це перший у світі фільм знятий без єдиного слова - виключно мовою жестів без субтитрів, інтертитрів чи закадрового голосу. Головна героїня фільму - тиша.
Одним із найпомітніших, у 2014 році, став фільм «Брати. Остання сповідь» Вікторії Трофименко.
Дуже важливими, але кардинально різноплановими були претенденти, висунуті на премію «Оскар» в 2016 році, фільми Мирослава Слабошпицького та Олеся Саніна - «Плем`я» та «Поводир».
У 2017 році вийшов в прокат історико-драматичний фільм Ахтема Сеїтаблаєва «Чужа молитва», історичні стрічки Зази Буадзе «Червоний» та Ахтема Сеїтаблаєва «Захар Беркут», спортивно-драматичний фільм «Правила бою» Олексія Шапарєва, пригодницький фільм-фентезі «Сторожова застава» Юрія Ковальова.
А в грудні 2017 відбулася прем’єра кінокартини «Кіборги» режисера Ахтема Сеїтаблаєва про оборону Донецького аеропорту під час війни на Донбасі.
Вони відчайдушно воюють і демонстративно не бажають залишати небезпечний район фронту. Хоч вони всі різні. Комбат Серпень (В’ячеслав Довженко) – вчитель історії, має маленьку донечку і дуже любить наспівувати мотив «Гуцулки Ксені».
Ось молодий хлопець, який подався на війну мститись за загиблого однокласника.
Ось Старий із Моршина (Віктор Жданов), чий син також воює.
Ось Субота (Андрій Ісаєнко), кремезний, але добродушний і веселий 30-річний чоловік, який під час обстрілу прийматиме пологи в кішки.
Ось Мажор (Макар Тихомиров), син заможних батьків, який утік сюди, не поїхавши на міжнародний музичний конкурс…
Ці персонажі постають перед глядачем яскравими і зрозумілими. Одні говорять українською, інші - суржиком, треті - російською.
Прем'єра кінокартини в Україні відбулась 6 грудня 2017 року — в День Збройних сил України.
Ахтем Сеїтаблаєв: "Кіборги" - це не бойовик. По жанру це військова драма, але кіно не про війну, а про мир, який народжується у війні. Тому так багато розмов між героями про те, яку країну вони захищають і в якій хочуть жити".
Трагічні події на Донбасі не могли не турбувати всю Україну. Багато людей у всьому світі заговорили про війну, про її жорстокість і марність, переглянувши кінороботи українських режисерів, присвячені цій болючій темі.
Стрічка «Іловайськ. Батальйон Донбас» - український повнометражний художній фільм режисера Івана Тимченка про розстріл українських військ армією РФ в Іловайському котлі. Головним героєм став живий учасник тих подій, ветеран АТО Тарас Костанчук.
Це реальна історія того, як він з важким пораненням голови та його поранений у ногу побратим «Квентін» переховувались в окупованому Іловайську й виходили до своїх.
Крім того, в фільмі знялось 50 добровольців з батальйону «Донбас», яким вдалося вижити у пастці, влаштованій російськими військовими в начебто «зеленому коридорі».
Фільм вийшов в український широкий прокат 29 серпня 2019 року.
Фільм «Донбас» Сергія Лозниці показує іншу сторону життя в зоні АТО.
Прем’єра картини відбулася 9 травня 2018 року на міжнародному Каннському кінофестивалі в програмі «Особливий погляд».
Це ланцюжок з 13 перетікаючих з одного в інший епізодів, що відбулися на Сході України, і розповідають про те, що твориться в умах і серцях мирних і не дуже жителів окупованих територій.
За основу сценарію Лозниця взяв документальні матеріали з аматорських роликів на YouTube, зняті на території підконтрольної самопроголошеної республіки. Режисер описує свій фільм як військову трагікомедію, засновану на документальних матеріалах.
Кіноіндустрія останніх років не обмежувалась лише серйозними фільмами на історичні або військові теми.
Прем’єри «легких» комедій і невибагливих мелодрам відбулися одна за одною протягом 2017-2019 років: «Скажене весілля», «Я, ти, він, вона», інші.
Кіноновинки продовжили цікаву традицію — задіяти в зйомках «повного метра» не професійних акторів, а телеведучих - Сергія Притулу, Юрія Горбунова і співаків - Надію Дорофєєву, Ольгу Полякову, Дзідьзо, Валерія Харчишина.
Варто відзначити іскрометний гумор, хитро переплетені сюжетні лінії, відмінно прописані характери персонажів. Важливий показник якості — масові перегляди.
Останні комедії красномовно підтвердили, що українські режисери продовжують освоювати нові горизонти і виходити на новий рівень.
У березні минулого року українська стрічка "20 днів у Маріуполі" перемогла у номінації "Найкращий повнометражний документальний фільм"
"20 днів у Маріуполі" — перший в історії "Оскара" документальний фільм, що зняли безпосередньо на передовій.
"20 днів у Маріуполі" - стрічка українського журналіста, лауреата Пулітцерівської премії Мстислава Чернова.
У фільмі він проводить 20 днів у Маріуполі у березні 2022 року в облозі після вторгнення росії. Кадри Чернова були зібрані ним самим разом із американською телепрограмою Frontline та Associated Press (AP).
Справжньою сенсацією стала присвоєння статуту «Оскар 2024» за «Найкращий документальний фільм» строчки «20 днів у Маріуполі». Цю найкасовішу документальну стрічку зняв український журналіст і військовий кореспондент Мстислав Чернов у перші три тижні повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Фільм також отримав премію BAFTA в категорії «Найкращий документальний фільм» та номінацію в категорії «Найкращий фільм іноземною мовою», виграв премію Гільдії режисерів Америки в категорії «Видатні режисерські досягнення в документалістиці». Відомо, що «20 днів у Маріуполі» здобув більше ніж 20 нагород і 40 номінацій. Фільм показали перед засіданням Генеральної асамблеї ООН у вересні 2023 року.
Фільм «20 днів у Маріуполі» режисера Мстислава Чернова здобув премію "Оскар" як найкращий повнометражний документальний фільм. Це перший український фільм, який отримав таку кінопремію.
Український Оскарівський Комітет обрав фільм Мстислава Чернова "2000 метрів до Андріївки" для представлення України на 98-й премії "Оскар" у категорії "Найкращий міжнародний повнометражний фільм". Стрічка висвітлює наслідки російсько-української війни крізь досвід українських військових.
«Антарктида» — український документальний фільм 2025 року режисера Антона Птушкіна та кінокомпанії «Все Сам», присвячений життю та роботі учасників 30-ї Української антарктичної експедиції на станції «Академік Вернадський». Це другий фільм Антона Птушкіна як режисера. Прем'єра фільму в Україні назначена на 4 вересня 2025 року.
«Антарктида» — документальний фільм-подорож українського тревел-блогера Антона Птушкіна. Стрічка присвячена життю та роботі учасників 30-ї Української антарктичної експедиції на станції «Академік Вернадський». У фільмі показано побут полярників, їхню взаємодію з природою Антарктиди, зокрема з місцевою фауною, а також наукові дослідження, серед яких — кліматичні спостереження.
Фільм «Антарктида» став другим повнометражним проєктом Антона Птушкіна після фільму «Ми, наші улюбленці та війна». За його словами, робота над «Антарктидою» стала для нього «найцікавішим матеріалом», з яким йому доводилося працювати, а рішення про показ стрічки у кінотеатрах виникло після перегляду змонтованої частини у невеликій залі, коли стало очевидно, що Антарктиду варто демонструвати на великому екрані[2][3]. 8 серпня вийшов перший трейлер до фільму[4].
Птушкін особисто здійснив зйомки без знімальної групи у березні 2025 року, провівши на станції «Академік Вернадський» тиждень та зафіксувавши всі етапи експедиції — від подорожі на українському криголамі «Ноосфера» до повсякденного життя дослідників, включно з побутовими деталями й курйозними моментами
В цілому український кінематограф минулих років і сьогодення багатий на яскраві і талановиті картини, які підкорили як український, так і світовий кінопростір.
Українське кіно має славне минуле, цікаве сьогодення та, сподіваємося, продуктивне майбутнє!
Немає коментарів:
Дописати коментар