Олександр Білаш – український композитор жанрів класичної та популярної музики. У його доробку близько 400 композицій (серед них знамениті «Впали роси на покоси», «Два кольори», «Ясени», «Цвітуть осінні тихі небеса», «Прилетіла ластівка», «Сніг на зеленому листі»), музика до кінофільмів, спектаклів, фортепіанні концерти, оперети, дві опери та моноопери, симфонічні твори. Автор 9 поетичних збірок.
Народився Олександр Білаш 6 березня 1931 року в селищі
Градизьк на Полтавщині у співучій селянській сім’ї. Його маму, Євдокію
Андріївну, вважали першою співачкою на всіх сільських і родинних заходах, а
батько, Іван Опанасович, грав на різних музичних інструментах.
Після закінчення школи Олександр Білаш спробував вступити
до Полтавського музичного училища. Батьки продали корову, аби купити сину
акордеон «Hohner». Та вчитися у Полтаві йому не судилось. Попри те, що юнак всі
свої твори грав на слух, оскільки нот зовсім не знав, причину не зарахування до
навчального закладу пояснили так: «У Вас
немає слуху».
Тож Олександр Білаш поїхав до столиці, де вступив у
Київську музичну школу. Згодом навчався у Житомирському музичному училищі, а
після його закінчення – у Київській консерваторії (нині Національна музична
академія України).
Одразу після консерваторії Олександр Білаш із головою
поринув у творчий процес, хоча перші три роки поєднував його з роботою в
Київському педагогічному інституті, де викладав гармонію та теорію музики.
Писати доводилося у вільний від лекцій час - іноді навіть ночами.
У тогочасній пресі та репертуарних збірниках для художньої самодіяльності все частіше почали з'являтися пісні молодого композитора, автори слів були різними, та й тексти відрізнялися стилем, характером та смаком, але завжди неперевершеною була музика.
Блискучий дебют О.Білаша у фільмі "Роман і
Франческа" відкрив композиторові дорогу до кінематографа.
Загалом він
написав музику приблизно до тридцяти художніх та більше десяти телевізійних та
хронікально-документальних кінострічок.
Композитор співпрацював із багатьма авторами, прискіпливо
розшукуючи поетів, чиї б рядки надихали його на створення нового пісенного
шедевру. З роками виокремилося кілька осіб, союз із якими видався найпліднішим,
а творчі стосунки поступово перетворилися на міцну дружбу, це - Д.Павличко,
Б.Олійник, М.Ткач, В.Юхимович. Але саме Дмитро Павличко був тим поетом, із яким
О.Білаш досяг найбільших успіхів у жанрі пісні - понад два десятки співів,
більшість із яких набули шаленої популярності:
"Поет і
композитор. Як багато значить, коли ці двоє однаково бачать життя, коли їх
хвилюють одні й ті ж проблеми, коли ніжне і палке слово одного гармонійно
вливається в музику іншого. Вони знайшли одне одного - поет і композитор.
Павличкові "Два кольори", покладені на музику О.Білаша, облетіли весь
світ..." (з газети
"Молодь України")
Звичайно, пісні та солоспіви писалися й на тексти
класиків: Лесі Українки (романс "Горить моє серце"), Олександра Олеся
("Не жди докорів"), а також сучасників митця: А.Малишка, О.Підсухи,
М.Сома, Л.Забашти, Л.Татаренка та багато інших.
У 1975 році Олександр Білаш став лауреатом Державної
премії імені Т.Г.Шевченка, у 1977 р. - народним артистом України, був нагороджений
медалями та орденами. В 1976 році Олександра Білаша обрали головою правління
Київської міської організації Спілки композиторів України.
Доля подарувала композиторові й сімейного щастя. Подругою
життя, музою, порадницею була для нього дружина Лариса, з якою вони
познайомилися під час навчання в консерваторії, одружилися, народили двох
прекрасних доньок, які згодом пішли по стопах батька, присвятивши життя музиці.
Оксамитове сопрано дружини, народної артистки України Лариси Остапенко, давало життя багатьом творам композитора.
До останніх днів життя Олександр Білаш продовжував писати
вірші й музику. Він пишався тим, що його твори виконували такі майстри співу,
як Д.Гнатюк, А.Мокренко, М.Кондратюк, Р.Кириченко.
У творчому доробку Олександра Білаша знаходимо також
чудові зразки музики для дітей. Це присвячений онучці фортепіанний цикл з
дев’яти п’єс «Тетянчин альбом» (2000), а також два пісенних цикли «Алфавітні
усмішки» (1993) та «Пшениченька» (1997).
Видатний композитор помер 6 травня 2003 року, похований на Байковому кладовищі в Києві.
Детальніше про видатного українського поета та композитора читайте за посиланнями:
Осипчук Наталя. Казали, що немає слуху: неймовірна
історія композитора Олександра Білаша
https://umoloda.kyiv.ua/number/3701/164/154954/
У композитора Олександра Білаша для Полтавського
музучилища «забракло слуху» / За матеріалами інтернет-видань підготувала Юлія
Обелець
https://kolo.news/category/suspilstvo/2671
Ануфрієва Ольга. Олександр Білаш: "Я з пісні
народної виріс"
https://zn.ua/ukr/personalities/oleksandr-bilash-ya-z-pisni-narodnoyi-viris-_.html
Олександр Білаш. Творець ментальності / Відділ мистецтв.
Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека імені Олеся Гончара
https://art.lib.kherson.ua/oleksandr-bilash-tvorets-mentalnosti-.htm
БІЛАШ Олеся. Олександр Білаш і Лариса Остапенко – два
кольори…
https://mus.art.co.ua/oleksandr-bilash-i-larysa-ostapenko-dva-kolory/
Співець двох муз. Олександр Білаш / Блог бібліотекаря
Людмили Понкратової
https://bibliotekacoledg.blogspot.com/2016/03/blog-post_3.html
Творчі кольори Олександра Білаша: до 90-річчя видатного
композитора з Полтавщини / Північно-східний міжрегіональний відділ Українського
інституту національної пам’яті (за матеріалами офіційних сайтів Національної
спілки композиторів України та фонду ім. Олександра Білаша)
