Ждаха Амвросій Андрійович - український художник кінця ХІХ-початку ХХ століть, ім’я якого звучить не так часто. Він є автором міні-картин унікального художнього мистецтва – це ілюстрації до “Кобзаря” Т. Г. Шевченка та поштові листівки з козацькою тематикою.
Народився Амвросій Ждаха 6 грудня 1855 року в місті Ізмаїл. Батько його - Андрій Ждаха, походив від задунайських козаків, а мати - Уляна Смаглій була родом із Київщини. Вже наступного року рідне місто художника перейшло до Османської імперії й сім’я переїхала на Миколаївщину до Очакова.
Любов до мистецтва Амвросію прищепили ще з дитинства. Українські пісні в родині лунали дуже часто, адже батько володів грою на бандурі і часто акомпанував матері, яка мала гарний голос.
Малювати Амвросiй почав iз раннього дитинства, а в 6 років, навчаючись у повітовому училищi, він відвідував недiльнi рисувальнi класи Одеського товариства красних мистецтв.
Вже юнаком у 1872-1873 рр. він бере приватні уроки у відомого художника Віктора Ковальова.
Проте сім’я дуже швидко збідніла і можливості здобувати художню освіту були перервані, за рішенням батька, навчанням в Єлисаветградському кавалерійському училищі. Однак хлопець довго там не вчився, військова справа не була його покликанням. Хіба що, дуже любив коней, яких тоді й навчився малювати.
У 1877 році Амвросій Ждаха вступає на службу до Одеського відділення Херсонського земського банку креслярем. Часті службові відрядження по селах різних губерній давали йому можливість знайомитися з народним побутом, фольклором українців, декоративним мистецтвом, традиціями та фіксувати все за допомогою малюнків.
У 80-х роках ХІХ ст. митець зблизився з представниками товариства розвитку національної культури “Громада” у Одесі.
В цей період художник також долучився до трупи мандрівного театру, який очолювали М. Кропивницький та М. Старицький. Амвросій Ждаха малював ескізи українських народних костюмів для п’єси за твором Тараса Шевченка “Назар Стодоля”. В нього замовляли ілюстрації й інші корифеї та діячі “Громади” і зближення з ними вплинуло на подальше життя митця.
На довгому життєвому шляху А. Ждаха плідно працював у різних напрямках. Його завжди приваблювала історико-етнографічна тема, митець малював ілюстрації до творів різних тогочасних українських письменників: П.Куліша «Чорна рада» (1901), М. Комарова «Оповідання про Антона Головатого» (1901), «Слово о полку Ігоревім» (1904), етнографічного збірника «Українське весілля» (1905), Г. Квітки-Основ’яненка «Добре роби, добре й буде» (1906), повісті Ф. Равіти-Гавронського «При битій дорозі» (1912) та Є. Гребінки «Чайковський» (1914).
Попри таку плідну працю у сфері книжкової графіки саме за порадою Миколи Лисенка, який на той час збирав українські народні пісні, Амвросій Ждаха розпочав створювати листівки з ілюстраціями до них. Вони та малюнки до “Кобзаря” стали основним надбанням художника, роботу над якими розпочав у 1896 р. і не полишав до кінця свого життя.
Амвросій Ждаха також є автором 40 узорів українських писанок; великої кількості ескізів – проєктів меблів, інтер’єрів світлиць, кухонь, кімнат, ескізів обкладинок та заставок журналів, видавничих знаків та екслібрисів, близько п’ятисот малюнків сюжетів, типажів, буквиць, узорчатих заставок і кінцівок до українського «Євангелія».
Перші два випуски листівок до українських народних пісень мали великий успіх і дуже швидко були розпродані. Так перша серія листівок вийшла у 1911 р., і це всього десять листівок ілюстрації до десяти пісень. Вона була видана друком найвищого рівня в Німеччині (Лейпциг) та Австро-Угорщині (Прага).
Друга серія вийшла у 1913 році. До неї увійшло 11 ілюстрацій до народних пісень, одна з них «При битій дорозі» - ілюстрація до однойменної повісті Ф. Равіти-Гавронського.
Обидві серії листівок були миттєво розпродані ще й тому, що київське видавництво «Час», з яким співпрацював А. Ждаха, провело громадсько-патріотичну акцію: від продажу листівок кошти збиралися на пам’ятник Т.Шевченку. На всіх листівках є текст: «Жертвуйте на пам’ятник Т.Шевченку у Києві».
У 1914 році були підготовлені до випуску третя і четверта серії листівок – ілюстрації до пісень «Ой, під вишнею, під черешнею», «Ой, ішли наші запорожці славні», «Розвивайся ти, дубочку», «Ой, п’є Байда», «Максим козак Залізняк», «Ішов милий у дорогу», «Пусти мене мати погуляти». Але розпочалася Перша світова війна і видати друком їх не вдалося. Але оригінали вже були передані за кордон, і там безслідно зникли.
Окрім самих малюнків на кожній листівці був мотив і початкові слова пісні. Тексти були написані українським історичним шрифтом, а на самій ілюстрації було багато традиційних орнаментів, знайдених самим художником під час відряджень або ж взятих з книжок.
На листівках автор зображав і реальні місця козацької доби, до прикладу, Чортомлицьку січ.
Листівки Ждахи стали унікальним явищем: вони були водночас і мистецьким твором, і пам’яткою історії.
Темами для цих листівок могли бути як історичні події, битви, в самих персонажах можна було вгадати деякі персоналії, так і побутові сцени: збори козака в похід, життя села, стосунки між людьми.
Художник приділяв багато уваги не лише самим козакам та їхньому військовому життю, а і їхнім стосункам з іншими, або ж ставленню інших до козаків. На кількох листівках зображене щось на кшталт сільських забав.
Зображує автор на листівках і молодше покоління. Тут вже можна розглянути й вигляд села. Загалом кольори картини дуже яскраві й передають позитивну атмосферу.
Поруч із веселими сценами існує й інша тема — мотиви смерті й розлуки. Чимало пісень, які ілюстрував Ждаха, розповідають про прощання козака з родиною, смерть у поході чи самотність на могилі серед степу. Художник умів передати і цей сум: у темних барвах, у поглядах персонажів, у символічних чорних птахах чи яворах над водою.
Деякі листівки царський уряд визначив, як “небезпечні”. До прикладу, “Ой, біда, біда чайці-небозі”. Через її національний характер, роботу сприйняли, як загрозу самодержавству. На ній зображений Хмельницький, який закриває собою жінку з дитиною, символ України. Що цікаво, є свідчення, що художник спочатку хотів зобразити Мазепу (за легендою саме він є автором цієї пісні), але митця попросили відмовитись від цієї ідеї через цензуру і сприйняття Мазепи в російській імперії як “зрадника”.
Листівки були не єдиною сферою діяльності митця. Оскільки він займався книжковою графікою, то ілюстрував також “Кобзар” у 1896-1901 роках. До цього інші художники вже створювали ілюстрації до окремих творів, проте Амвросій Ждаха взявся за те, щоб проілюструвати збірку повністю і зробити її доступною для широкого кола читачів. Для оформлення зображень графік планував використати орнаменти з кераміки, писанок або ж шиття, а для текстів — відтворити шрифт на основі українських стародруків. Таку ж техніку він використовував і в пізнішій роботі над листівками. Тоді книгу, на жаль, не вдалося видати, проте, деякі ілюстрації збереглися в окремих колекціях.
Під час української революції 1917-1921 рр. А. Ждаха бере участь, як гравер, у конкурсі проєктів-ескізів національних паперових грошей та грошових знаків, так званих розмінних марок.
З 1924-го і до кінця свого життя в 1927 р. Амвросій Ждаха викладав курс лекцій з українського декоративно-ужиткового мистецтва в Одеському політехнікумі мистецтва, а також креслення та графіку.
Помер Амвросій Ждаха 8 вересня 1927 року та похований на Другому Християнському цвинтарі в Одесі.
Дізнатися більше про Амвросія Андрійовича Ждаху - українського ілюстратора і художника, першого з українських графіків, який розпочав працю над комплексним оформленням «Кобзаря» Тараса Шевченка, можна за посиланнями:
https://ukrainianartscience.in.ua/index.php/uad/article/view/61
Корнєв, Андрій Юрійович. Ілюстрації до українських народних пісень у творчості художника Амвросія Ждахи
Історія та спадок Амвросія Ждахи в українському мистецтві
https://spadok.org.ua/vydatni-ukrayintsi/reproduktsiyi-avmrosiya-zhdakhy-na-starykh-poshtivkakh
Репродукції Амвросія Ждахи на старих поштівках
Самобутній митець - художник і гравер, педагог Ждаха Амвросій Андрійович (1855-1927) / Історичний календар. Особистості
https://drukarnia.com.ua/articles/amvrosii-zhdakha-N9erl
Амвросій Ждаха — художник козацької України
